Говоримо із військовослужбовцем з Чернігова, який добровільно мобілізувався до ЗСУ про те, як прийняв таке рішення, які підводні камені існують у мобілізації та як спростити собі шлях до війська. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, Антоне. Давай почнемо з того, чим ти займався до того, як вирішив піти до війська?
- В принципі, після закінчення навчання я займався виключно торгівлею. Це була мерчендайзинг, це була дистрибюція. Остання вакансія - контент-менеджер. Тож якось в торгівлі так і крутився.
- Чому вирішив, власне, до війська потрапити?
- Причин декілька, як завжди. Це комплексне рішення було, прийняв його доволі давно. Але, по-перше, у мене служить мій рідний батько, служить мій рідний дядько, служать два моїх найкращих друга. І так чи інакше я постійно у контакті з цим, цим міліьтарі-двіжем, умовно кажучи. Останнім часом, знаєте, мені подобається жити, дуже багато приємних речей відбувається. Але постійно є обмеження, бо війна. Бо щось не на часі, щось не можна. Я просто хочу гуляти нічним Черніговим. Він прекрасний. Але я не можу цього зробити. Тому треба просто піти туди, допомогти. Лупаймо цю скалу. Тому і йду лупати цю скалу для того, щоб швидше повернутися і гуляти нічним Черніговом.
- Як знайшов бригаду?
- Добровільно мобілізуватися складно. По-перше, у мене зі здоров'ям трошки проблеми, тому мене не брали прям куди завгодно. Бо я подавався багато де, дуже багато вакансій перебрав. Плюс я намагався піти туди, де я буду корисним. Тобто, оскільки мене є там якісь складські, умовно кажучи, навички, я вмію працювати з цими всіми товарами і так далі, то я спочатку хотів йти в логістику кудись. І я прям шукав, перебирав вакансій багато, дзвонив в бригади, гуглив їх буквально. І всюди голяк. По-перше, тому що я йду на рядову посаду, а рядова посада на складах – це вантажник, а як я вже казав зі здоров'ям, я трошки туди не прокатую. По-друге, зазвичай просто ігнорили. Я не знаю, я реально кажу: я хочу до вас, я готовий, я вмотивований іти і працювати, і я вмію робити те, що вам потрібно. А він такі - ні. Я такий, блин, дуже прикро, я прям шукав довго, куди можна піти, бо я ж кажу, треба мені певні умови були, зі здоров'ям, я не хочу потрапити, умовно кажучи, в окопи, і затрьохсотитись через своє здоров'я, нічого не робивши. І ще й побратимів підвести їх якось і так далі. Тому мені потрібно було знайти відповідне місце. Виручили соцмережі. Твіттер, якщо бути точним. Є знайома, яка має певне охоплення аудиторії. І просто я їй кажу: може спитай, може і буде серед твоїх підписників, може хтось є. І так і виявилось. Людина написала, а не хоче він піти в нашу бригаду в РУБАКи (підрозділ розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів, - прим. ред.). Я такий, о, хочу, а що робити? Ну там аналітиком, наприклад. І я такий, о, підходить. Написав у твіттері, і ми на наступний день вже зізвонилися. І обговорили все, з півгодини побалакали, він розповів про свою бригаду, я розповів про себе. Каже, все, класно, ти класний хлопець, ми тебе чекаємо, ми готові тебе прийняти. Те, що ти просиш, наприклад, мені не можна сухпайки їсти, то каже, ми тобі будемо давати, якщо що, харчі. Готуй те, що тобі хочеться. Хочеш їсти вівсянку в кожен ранок - будеш готувати вівсянку. Тому, окей, домовилися. І от, в принципі, я був "на олівці", вони кажуть, ми з вами зараз порішаємо все, щоб правильно тебе забрати. Окей, вирішуй свої справи, ми тебе чекаємо.
- Що далі відбувається? От якщо людина, як ти, захоче добровільно ось так мобілізуватися, до чого треба бути готовим? Знайшов бригаду, що далі?
- Треба бути готовим до великої кількості бюрократії. Але в чому плюс моєї добровільної мобілізації? Тому що мене постійно супроводжував хтось. У мене був командир роти, з яким я проходив співбесіду, назвемо це так. Потім він каже: я зараз буду зайняти, я їду у відрядження за кордон. І ось є інша людина, вона буде займатися твоїм питанням. І ця людина мені сама перша ж пише, ми з зізвонюємось. Кажуть: ми вас чекаємо. Часто у бригади є домовленість якась з певним ТЦК, що цей ТЦК відправляють їм людей, вони на короткому контакті, скажімо так, і тут був такий самий випадок. Він каже, давайте ви приїдете одразу в нашу ТЦК для того, щоб ви потрапили точно в нашу бригаду. Бо різні бувають випадки, люди мобілізуються, домовляються про одне, але не потрапляють куди хочуть. Я приїхав, власне кажучи, в місце, де знаходиться моя бригада, в ТЦК, яке було перед з ними, при чому мені зустріла ця людина. І буквально за ручку мене провів. І заходить, знаєте, ледь не з ноги двері відкриває. Так, я до воєнкома, воєнкома немає. Значить мені треба то, то, то, то, то, то, то, і то, і то, оформіть цю людину, туди, туди, туди. І всі такі добре-добре. Мене зразу відправили до людини, я позаповнював теж купу бумажок, поставив купу підписів. Потім одразу треба пройти ВЛК. На ВЛК мені також кажуть, ось у вас людина, вона вас проведе, покаже все, відведе вас до голови ВЛК, вам все пояснять. Бо я йду добровільно, і їм вигідно, щоб я отримав максимально позитивні враження від цього. Тому вони реально виділяють людину, там військовий, який не відновленні, його складно зі здоров'ям, він буквально ледь рухався, але він там всіх знає і все показав. Сюди заходиш, то-то робиш, сюди то-то, сюди то-то. І я пройшов в ВЛК за півтори години десь, повністю все. І приходжу назад, там ще психологічні тести теж проходив. І, врешті-решт, мені ця жіночка, яка мене оформлювала, каже: це найшвидше оформлення що в нас було. У взаємодії з ТЦК, що мені трошки не сподобалося: я вирішив ці всі питання. І наступне кажуть:, ми забираємо всі ваші документи, вони вже в нас лежать, ви вже оформлені. Ви вже можете, навіть назватися військовослужбовцем. Виписали мені бойову повістку на певне число. І кажуть, от список речей, які треба взяти і о п'ятій ранку бути тут. А потім, за три дня до цієї дати, коли я вже готовий, на низькому старті, уже спакований, мені дзвонить военком і каже, от у вас там бойова повістка на таке-то число? А ви не приходьте. Питаю, чому? Бо, каже, зараз всі навчальні центри зайняті, всі забиті. Що приємно, звісно. Але через це ви маєте жити у нас при ТЦК. Ви маєте прийти і чекати відправки прямо при ТЦК. І ми або відправимо вас у якийсь навчальний центр, який не всіх влаштовує, умовно кажучи, тому що теж буває різне. Або ми вам краще зателефонуємо, і ви приїдете одразу на навчальний центр, туди, куди ми вам скажемо. Але через те, що повістка буде просрочена, то ви для держави зараз ухилянт. Тому будь ласка, якщо вас десь хтось зупинить, то ось мій особистий номер, якщо що - телефонуйте, будемо намагатися якось розбиратися. Але от така ситуація. Дуже "класно", бо я йду добровільно мобілізуюся, але для держави я зараз ухилянт.
- Ти сказав, що ти будеш, скоріш за все, аналітиком. Чим будеш займатися?
- В розмові з командиром роти він пропонував декілька посад, шукали те, що відповідає моїм навичкам. Він каже, мені потрібні такі -такі -такі люди. Одразу вакансій 5 мені назвав. І він коротко пояснив про, наприклад, вакансію аналітика. З того, що я зрозумів, це розвідувальний дрон літає, 10 годин відео записує. Потім я сижу і розбираю все, що він там побачив. Тут змінилася позиція, тут зайшли, тут вийшли, тут щось почалось нове копатися. І це все потрібно буде маркувати на мапі. Як мені сказали, перше, що ти маєш зробити, це визначити, де північ. Тому що люди, дронщики, їм дуже складно. Вони і так ризикують, вони виходять само собою з позиції, тобто вони кудись висуваються, запускають звідти дрони, вони постійно ризикують своїм життям. І їм не буде часу все тобі маркувати. Вони просто запустили, налітали і приносять тобі сирий матеріал. З цього сирого матеріалу потрібно виудити всю корисну інформацію.
- Я знаю, що ти проходив тестовий тиждень у Третій штурмовій бригаді. Як це було?
- Це було фантастично. Рекомендую всім, абсолютно. Оскільки я пройшов це все ВЛК, то мені сказали, у мене було близько 2-2,5 тижні вільного часу до відправлення в начальній центр. Тому я хотів якось провести з максимально користю цей час, бо я йду у військо, треба бути готовим до цього. І є така можливість, тестовий тиждень, я про неї чув ще раніше просто з медіа. І є знайомий, який теж його проходив. Тобто він також дуже рекомендував. По-перше, це все безкоштовно. Абсолютно безкоштовно. Ви приїжджаєте туди, в понеділок вас записують, і ви проходите просто найкращі курси, які я коли-нибудь проходив. По-перше, тому, що це все бойові сержанти. У нас буквально були люди, які не просто розказували, він мені показав відео, як за дві хвилини людина забаранила 15 п*****в. І після того, як він про це розповідає, каже: це працює в армії, це не працює в армії, ти йому віриш. Ти щойно бачив, що ця людина дійсно може. Старший, там взагалі з Маріуполя, з полону, 13 місяців був. І ти розумієш, що ці люди шарять.
- Чому навчали?
- Навчали всьому. Це був тестовий тиждень, у нас майже кожен день було щось нове. І це завжди іде лекція, потім в цей же день йде практика. У нас було холостіння зброї, я в школі тільки колись тримав автомат і то просто тримав. То у нас була зразу повноцінна збірка, розбірка зброї. У нас було холостіння, як правильно тримати, на коліни, лежачі, міняєш позицію, на 12, на 6 і так далі. Те, що зазвичай цивільні люди думають про годинник, то у військових це інше. Плюс у нас дуже багато було фізичної підготовки. Було тактичне переміщення, тактичні захід в окоп, відкат-накат. Було багато тактичної медицини, напевно найбільше з цього тижня було саме тактичної медицини. Як правильно накладати турнікет. Порада: коли крутите турнікет. І питають, коли зупинятися? Зупиняєшся тоді, коли вже сам собі кричиш: "Ай, б**дь!" І це дуже працює, мене це дуже рятувало. Я "вмер" тільки один раз. Як там кажуть, витік. Бо неправильно наклав турнікет. У нас була мінно-вибухова справа. Тобто нам пояснювали про всі розтяжки, як ставити, як знімати, які є гранати, що мінують, як розміновувати. Потім у нас була практика. У нас одне відділення мінує, інше заходить, розміновує, потім вони міняються. Щодо мого відділення, то на наших гранатах підірвалося четверо, двоє гранат навіть не знайшли. Мої не знайшли, не знаю, добре чи не погано. І не підірвалися і не знайшли. А потім ми заходили, я особисто розмінував дві гранати, і ніхто з наших не підірвався. Що ще було? Була підготовка БПЛА, теж приходять люди з школи БПЛА і просто пояснюють. Був потім у нас фінальний тест, типу страйкбол, з тими сержантами, які це все пояснювали. І ви заходите в реальні окопи і починаєте страйкбольним, але махатись. Я пам'ятаю, був момент, коли я вже в окопах, вже йде махач в окопах, і я заходжу, і поперед мене виходить сержант, той самий. І він такий так, мою "двійку" вбили, тепер ти моя "двійка", ідемо. І я такий, вау, я прикриваю сержанта! І я йду за ним такий, ух, ти що круто. Тільки його все одно "вбили". Але за тиждень мало чого навчишся. Хоча от був у нас один з рекрутів, тестовиків, який каже, він був офіцер у запасі, здається, щось таке. І він каже, що я вже бував у навчальних центрах. Тобто там два місяці в одному навчальному центрі. Коротше, в сумі чотири місяці він десь був. І каже, я за цей тиждень навчився більше, ніж за всі чотири місяці, що я був у навчальних центрах. Тому це прям рекомендую. Ага, і ще, найголовніше - там дуже смачно готують. Це найкраща їдальня, у якій я був. І я ще раз нагадую, це все безкоштовно.
- Топ-3 поради людині, яка захоче, як і ти, от так мобілізуватися?
- Шукайте підрозділ. Обов 'язково шукайте підрозділ. І будьте готові до того, що це буде довго. Заводьте нові знайомства. Спілкуйтеся з різними людьми. Тому що просто так вас ніхто нікуди не забере. Точніше, просто так вас "бусифікують". І куди - не зрозуміло. Якщо у вас є час, і ви готові йти і мобілізуватися, то ви завжди можете знайти свій підрозділ. Наприклад, Третя штурма. Друга порада – займатися пфізичною підготовкою. Обов'язково. Відтискання, бо це буде постійно. Третя порада - тримайте хвіст пістолетом. Обов 'язково позитивний настрій. Бо якщо йти туди помирати, то краще не йти. Не треба. Я йду туди допомагати вбивати.
***
Дивіться попередні випуски передачі "НАШІ ЛЮДИ":
