Говоримо із пресофіцером 158-ї окремої механізованої бригади Дмитром Купріяном про те, як формується нове з’єднання, штурми посадок, посаду пресофіцера… і не тільки. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Не секрет, що останнім часом у Збройних силах України створюються нові бригади. Сьогодні говоримо і з начальником відділення комунікацій однієї з них, 158 -ї окремої механізованої Дмитром Купріяном. Давайте почнемо з такого питання: чим ви займалися до того, як потрапити до лав ЗСУ?
- Ну це було дуже багато різних професій в різних галузях, починаючи від того, що я був моряком, в море ходив. Там і боцманом був, один день коком, ну і тому подібне. Потім працював з деревом, працював начальником транспортного цеха, водієм, експедитором по Києву. Потім ще був журналістом, фотокореспондентом, фотографом, теж це все в різних агенціях.Начальником транспортного цеха був, начальником виробництва був. Ну і там ж різні суміжні професії, типу електрик, гідравлік. Іноді на станку стати попрацювати, якщо треба щось доробити. Такі різні супутні роботи. Якщо чесно казати, то в 2003 році пішов на військову кафедру при інституті, де я навчався, в КПІ. Ну на військову кафедру. Це такий був легальний спосіб відкосити від армії. Ти ставав офіцером запасу і не йшов після інституту в армію. І потім у 2014 році подзвонили, сказали, приходь у військомат. Прийшов, там щось ми поробили, потренувалися. І потім у 2015 році, вже на початку, в січні, подзвонили, сказали, все, мобілізуємося, приходь. Прийшов, мобілізувався. Це була перша мобілізація. Рік, два місяці, дев 'ять діб. А у 22-му році, якраз перший день війни, о 6-й ранку подзвонили - друга мобілізація, і от по цей час, в армії.
- Тобто відкосити не вийшло?
- Ну, так. Це коли поранення було, я сидів з медиками. Медик на мене дивиться, ми щось там теревеним, у мене ще довге волосся. Каже: ну ти ж, бляха, вообще не військовий. Кажу:, ну, блін, так. Як же ти сюди потрапив? Ну от, хотів откосити от армії, і тому я тут.
- Ви були у штурмових частинах. Розкажіть, будь ласка, як це було, як туди потрапили, і чим там займалися?
- Спочатку, із самого першого дня мобілізації, я був у військоматі, в роті охорони. Десять місяців пробував в роті охорони в військоматі. Охороняли військомат і виконували військовий ритуал поховання. Це те, що нам надавало якоїсь важливості і необхідності перебування. Несли труну, згортали-разгортали прапор, сльози родичів... Потім передавали їм цей прапор, несли труну до місця поховання. І потім через десять місяців, рівно під Новий рік, якщо порахувати, мене перевели в 30-ту бригаду. Через місяць вже був перший штурм. І от місяць ми фактично злагоджувались, бігали там за БТРом, ми зображали БТР, залазили, злазили з БТРа, там тренування всякої зброї і тому подібне. Потім був перший штурм, і 11-го лютого був другий штурм. Між тим ми ще там на посадках десь сиділи, щось там копали, якісь ями прямо на передній лінії. Сусідів наших обстрілювали, але ми от сиділи і копали. І на другому штурмі мене поранило. Несильно: долоню, стегно пробило, в лобі осколок і в коліні осколок, так дрібниці. Місяць реабілітації, воно все зажило без проблем, все рухається нормально. Місяць, це називається відновлення, це фактично відпуска вдома, сидиш, ти чуваєш, поки все там ти заживаєш, ти не займав місця в госпіталі. І потім знову повернувся в частину і ще сім штурмів в тій самій бригаді. Між тим ще десь нас залучали на всяку оборону, посидіти в обороні. Загалом приблизно три місяці, просиділи в обороні.
- Тоді як ви з штурмовика потрапили посаду пресофіцера?
- Зараз може простіше, але тоді це було все складно, дуже затянуті процеси. І якщо ти вже штурмовик, то нащо переводити на якогось там пресофіцера? Це тилова штабна робота. Ну, скажемо так, рік в штурмовій роті здоров'я не додає, і я вже почав зношуватися, спина почала відмовляти, було важко ходити. Командир це все побачив, я його попросив, знайшов навіть посаду, куди мені перевестися. Це, правда, була зовсім інша бригада, тилова бригада. Командир знайшов мені місце, я став там пресофіцером.
- Пресофіцер взагалі чим займається? Що це за посада? Що в ваші обов'язки входить?
- Ну, пресофіцер - тобто ми працюємо з пресою. Коли я прийшов, це називалось служба зв'язків з громадськістю. Зараз це відділення комунікації. Ми комунікуємо переважно з пресою, благодійними фондами, громадськими організаціями. В основному це преса. Тобто ми забезпечуємо пресу матеріалом, максимально піарим бригаду в усіх можливих засобах інформації. Паралельно є внутрішня робота. Їздим, знімаємо саму бригаду, якісь події всередині бригади, для себе внутрішній архів ведемо.
- Про 158-му бригаду. Новостворена бригада, наскільки я розумію, вона в стадії формування. Можете детальніше розказати, як бригада взагалі формується?
- Зараз бригада формується. Механізовані батальйони, піхотні батальйони, стрілецькі, мотопіхотні, всілякі супутні служби. Бо це насправді дуже великий організм, дуже багато служб, які просто обслуговують бригаду, бійців, забезпечують всім можливим, від якісь матеріальних речей до нематеріальних, скажімо так, психологічне супроводження, ще купа різного. На всі ці посади треба люди. Поки що це самозвернення, якісь там може мобілізації, теж присилають людей. Тобто людина, котра була цивільною і чимось займалась і намагається адекватну знайти посаду в армії... Ясно, що ніхто не народжувався стрільцем, кулеметником, гранатометником. Якщо людина вже нічого не вміє, хоче бути таким стрільцем, то йде в стрільці, гранатометники, кулеметники і тому подібне. Ясно, що небезпеки більші, ризики більші, може якісь плюшки особисті і може якісь плюшки в плані зарплати. Зарплата у них більша.
- А які люди взагалі потрібні? Які професії, спеціальності?
- Для кожної людини зараз знайдеться посада. Такого нема, щоб не знайшли. Потрібні люди від 18 до 60 років, працездатні. Там зараз ввели якісь контракти від 18 до 24 років, мільйон дадуть. Слава Богу. Мені не дали, мені не положено. Так, в принципі, всіх приймають поки що. Поки що всім є місця.
- Ще поки готувався до інтерв'ю, питав у знайомих, які думають про те, щоб можливо мобілізуватися, і почув багато від кого таку історію, що ось, мовляв, я мобілізуюсь, приїду в бригаду, а через місяць піду на "ноль" і буду там воювати. Наскільки це правильний чт неправильний стереотип?
= А в чому проблема? Ну, піти на ноль, воювати. Я розумію, людям ризики здаються, що пішов на ноль - одразу загинув. Так не буває. Ну, хоча б по мені подивіться. Я дев'ять штурмів пройшов і три місяці в обороні просидів. І нормально. Ну, там якесь поранення дрібне, буває. Тобто я всім раджу пройти через цей умовний "ноль", кому який він буде. Як кажуть, кожен чоловік в цій країні має хоч раз штурмануть посадку. В тому чи іншому вигляді, хтось там, може, за ПТУРом посидить, хтось там дрони позапускає. Тим не менше, вони всі виконують якісь задачі потрібні, важливі.
- Ще дуже актуального питання: чи можуть жінки мобілізуватися конкретно в вашу бригаду і на які посади?
- Я не бачу різниці між жінкою і чоловіком. Вони всі можуть виконувати взаємозамінні задачі. Єдина відмінність у жінки — це якісь менші фізичні спроможності, але це таке, насправді, неважливіше.
- Наразі є жінки в бригаді?
- Є жінки в бригаді. Відсоток, наскільки я пам 'ятаю, десь до 5%, небагато жінок поки що. Медики є, начальники служб, в батальйонах є, і психологічний супровід.
- Бригада зараз на якому етапі формування? Тобто, умовно, завтра на фронт, чи завтра ще не на фронт?
- Ні, завтра ще не на фронт. Бригада ще формується. Зараз ті люди, які приходять, вони поїдуть на БЗВП, навчаться. Потім внутрішнє злагодження в бригаді буде. Вони між собою ще мають злагоджуватися. Походить на полігон, постріляти, послухати один одного, де хто стоїть, хто що робить. Хто як дихає. Поспати спільно в одному наметі, це вже злагодження. На це все піде не один місяць точно. І потім тільки, дай Боже, нас кудись в якийсь сектор виведуть.
- Тоді останнє питання. Ваша емблема Симаргл. Чому?
- Це такий негласний символ Чернігова. І на саму початку формування бригади взяли його. Були певні варіанти зображень. Симаргла, який, здається, є десь в центрі на церкві взяли. Потім було переформатування бригади з піхотної на механізовану, помінялись кольори. Ну, кінцевий варіант поки такий.
***
Дивіться інші випуски передачі НАШІ ЛЮДИ:
