У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
47-річний Геннадій Литвин з Новгорода-Сіверського. Був заступником командира бойової машини. Помер 22 грудня 2025 року, перебуваючи на Харківщині. Попрощалися та поховали в Новгороді-Сіверському.
* * *
38-річний Володимир Лавриненко з Мени. Працював у місті Васильків на Київщині, де займався виготовленням меблів. Служив з травня 2025 року. Був командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів.
Помер 23 грудня 2025 року. Поховали в Мені на центральному кладовищі. У Володимира залишилася мати та цивільна дружина.
* * *
47-річний Руслан Бичок з села Нові Млини (Височанська громада). З 2010 року працював на підприємстві ФСК «БРОК».
Загинув 17 грудня 2025 року в Покровському районі Донецької області. Поховали в рідному селі.
* * *
56-річний Володимир Кочубей з села Райгородок (Коропська громада). Проживав і працював у Києві, пізніше одружився та переїхав до Мени. Служив у поліції. Згодом повернувся до рідного села.
20 травня 2024 року чоловіка мобілізували. Був командиром першого єгерського відділення другого єгерського взводу першої єгерської роти третього єгерського батальйону 152-ї окремої єгерської бригади.
16 вересня 2024 року Володимир Кочубей загинув у Покровському районі Донецької області. Понад рік і три місяці його вважали зниклим безвісти. Поховали в рідному селі.
* * *
40-річний Сергій Кебкал з Носівки. Працював юристом у виконавчій службі. У липні 2024 року чоловіка мобілізували. Був командиром штурмового підрозділу. Служив на Донеччині та на курському напрямку. Понад рік вважали зниклим безвісти. За результатом експертизи з ідентифікації тіл загиблих, встановлено, що Сергій Кебкал загинув 13 жовтня 2024 року на Курщині. Поховали воїна в Носівці.
* * *
34-річний Сергій Купрієнко з Городні. Працював на льонозаводі трактористом та зварювальником. 24 лютого 2025 року мобілізували до лав ЗСУ. 16 жовтня 2025 року зник безвісти на Донеччині. Поховали воїна в Городні.
* * *
21-річний Сергій Молнар з селища Березна. Служив з 2024 року на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти батальйону територіальної оборони.
Загинув 28 жовтня 2025 року біля села Фиголівка Куп’янського району Харківської області. Поховали воїна в рідному селищі.
* * *
46-річний Максим Кириченко народився в РФ. Виховувався в сиротинці. Потім його всиновила сім’я з України. Після школи здобув вищу військову освіту в Київському військовому училищі зв’язку. На початку 2000 року Максим переїхав у село Володькова Дівиця на Носівщині. У 2024 році чоловіка мобілізували.
Загинув 23 грудня 2025 року на запорізькому напрямку. Поховали воїна в селі Володькова Дівиця.
* * *
49-річний Олександр Дорошенко з села Краснопілля (Коропська громада) району. Працював у Києві — в охороні та на будівництві. Воював з серпня 2025 року. Служив стрільцем-помічником гранатометника першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти третього батальйону територіальної оборони.
Загинув 24 грудня 2025 року в Пологівському районі Запорізької області. Поховали в рідному селі. У скорботі дружина, два сини і донька, мати, сестра, брат.
* * *
45-річний Андрій Сивоконь з Новгорода-Сіверського. Після строкової служби уклав контракт. Був прикордонником. Коли закінчився контракт, звільнився зі служби. У цивільному житті працював в охоронній службі. У липні 2025 року добровільно приєднався до прикордонників.
Загинув 1 січня 2026 року. Поховали воїна в Новгороді-Сіверському. У нього залишилися дружина, дві доньки та брат.
* * *
25-річний Андрій Зозуляк з села Гурбинці (Срібнянська громада). Строкову службу проходив у Військово-Морських силах України. Після цього уклав контракт. Спочатку служив на фрегаті «Гетьман Сагайдачний», а з червня 2022 року продовжив службу в Шотландії. Там проходив курси з розмінування водного простору.
У січні 2026 року мав розпочати навчання на аквалангіста. Але третього січня 2026 року загинув. Поховали воїна в рідному селі.
* * *
24-річний Дмитрій Отрош з села Єгорівка (Сухополовʼянська громада). У 2019 році уклав контракт. Брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках: 2023 рік — куп’янський напрямок, 2024 рік — сумський та торецький напрямки, 2025 рік — покровський напрямок. Мав позивний Панда. У 2025 році став пілотом БпЛА. Був двічі поранений: у 2024 році під Торецьком, у 2025 році під Покровськом. У 2024 році за мужність, героїзм та успішне виконання бойових завдань нагороджений «Золотим хрестом».
Загинув Дмитрій Отрош 4 січня 2026 року в Покровському районі Донецької області. Поховали воїна в Прилуках. У нього залишилися дружина, мати та бабуся.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- 21 річний боєць Нацгвардії служив за контрактом, загинув на Луганщині. У громадах втрати
- Народився в Казахстані, поховали через рік після загибелі. У громадах втрати
- Обморозив ноги, одну довелося ампутувати: захисник помер на реабілітації. У громадах втрати
- Кращий захисник футбольної команди воював на Донеччині. У громадах втрати
- Загинув на Дніпропетровщині: у громадах втрати
- Після поранення втратив руку: Павлу Лепеню з Городні сниться Нью-Йорк
- Зідан загинув під Краматорськом: у громадах Чернігівщини втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
