49-річний Микола МАТЯШ з Тростянка Височанської громади в травматологічному відділенні ніжинської лікарні. «Швидка» привезла 27 травня з вибухово-мінною травмою. За 20 метрів від нього впала російська залізяка.
— Оце б гайнути потанцювати з вами, було б веселіше, — жартома описує, як почувається Микола. Ліва рука в дрібних ранах. — Певно, склом посікло. І ліва нога постраждала. Вибух був по ходу трактора зліва.
Лікування безплатне. Усі препарати зі стандартного пакета в лікарні є. Хочеш кращі — можеш купувати. Лікарі молодці, медсестри уважні. Скарг немає.
— У нього ще операція попереду, поганого не можна казати про лікарів, — жартують сусіди по палаті.
— Саме взяв у знайомих бочку. Хотів полити город, — розповідає, що робив того вівторка. — Їхав своїм трактором. З’їздив набрати води. Їхав за селом, через поле. Там дорога ловка.
Бухнуло метрів за 20-30 від мене. Що воно таке було, не бачив. Схоже на ракету. Чи шматок від неї. Ось такі шматки залізяччя, — показує в телефоні заокруглені металеві шматки. Уся кабіна в крові. У моїй, — гортає далі фото в телефоні. — Гупнуло здорово. Була повітряна тривога. Загроза балістики.
У тракторі посипалося скло. З кабіни виліз сам. Подзвонив зятю, на 102. О 20.26, — називає точний час. — Тримався, намагався бути при свідомості, доки медики не приїхали.
Зараз уже значно краще. Прооперували, вставили залізяку в ногу. Якби не рана, пластину поставили б зразу. Треба чекати, доки загоїться. Тоді вже будуть ставити мене на ноги. Іншого вибору в мене нема. Як тільки на костилі стану, мене не знайдуть, — сміється.
— Є трішки городів, обробляю, щоб не гуляли. Як казав один хлопець: «Їду повз город необроблений. От, якийсь мандюк не виорав город. Приїхав додому. Почекай, тож, певно, мій. Вернувся, обдивився — точно мій». Так і в мене. У селі роботи нема. Вижити можна тільки з землі. Набрав у брата, свата, сусіда. Картоплю покинув. Був у нас один фермер, теж перестав картоплею займатися. На сортуванні стояли 80-річні бабусі. Нема в селі людей, щоб допомагали. Засіваю кукурудзою, соняшником.
— Трактор відновити можна?
— Усе можна відремонтувати. Дасть Бог, викарабкаюся, поставлю на ноги і трактора. Буде далі працювати. Було б здоров’я — залізо буде.
— Перший приліт у селі?
— Минулого року уламки падали. Перед посівною. Теж за селом. Шахеди льотають через нас роями. Останнім часом якісь нові один за одним ідуть. І гудуть по-іншому.
— Середній ступінь тяжкості, — характеризує стан пацієнта Олександр КОСТИРКО, завідувач відділення. — У нього був відкритий перелом лівої ноги.
У перший день прооперували. Наклали апарат зовнішньої фіксації. Щодня перев’язуємо. Колемо антибіотики. Бо рана інфікована. Лікування буде довготривалим. Кілька разів змінюватимемо методи. Чекаємо, доки загояться рани. Потім апарат зовнішньої фіксації демонтуємо. Накладемо систему скелетного витяжіння. Потім, скоріш за все, треба ставити пластину.
Досвід лікування мінно-вибухових травм достатній. З ними працюємо з початку повномасштабного вторгнення. Є свої напрацювання, свій досвід. Обслуговуємо весь Ніжинський район. Такі пацієнти в нас є, були і, на жаль, ще будуть.
Лікування проводимо в межах нашого забезпечення. Усі ліки безплатні.
Олександр Костирко
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Вибухівку з дрона скинули на подвір'я - чоловік у лікарні
- Вночі Чернігів атакували "герані": є руйнування та поранені
- Росіяни запустили безпілотник по жінці, яка поралася по господарству
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
