В’ячеслав – один з багатьох захисників Чернігова. Він не мав військового досвіду, але разом з іншими побратимами пішов захищати місто. Згодом залишився в бригаді ТРО. Завдяки обороні Чернігова воїни набули неоціненого досвіду і закалки. Це все згодом знадобилося під час боїв на Донбасі, куди потрапили оборонці Чернігова.
На Донбасі чернігівці бачили все: літаки, танки, фосфор. Було важче, ніж у Чернігові, але звикли. Ворог має велику кількість живої сили і техніки, але завядки якості і точності ЗСУ успішно знищують загарників.
Однак у війні гине багато вмотивованих і досвідчених захисників. Однак відступати нема куди, треба захищати свою землю, дім, сім’ю, каже наш герой.
В’ячеслав, оборонець Чернігова, воїн 119 бригади ТРО, пряма мова:
"Сам у війську не служив, але було розуміння того, що якщо не захищати місто, то будемо служити за "ЧНР", цього не хотілося. Пішов до друга і записалися в ТРО.
Були на Олександрівці, "Епіцентрі". 28 лютого, як раз приїхали. Побратим хотів показати позиції, і почався обстріл. Сховалися в окоп. Близненько було. Було страшно. 28 лютого день народження, і думав хоч би не сьогодні прилетіло. Пересиділи. Звикали до всього.
Коли ворог відійшов, то було бажання здати зброю і повернутися до праці. Але всі хлопці разом - і будемо до кінця, буде як буде. Попали в ТРО. Всі попали в один взвод. Сама служба у тісному колективі побратимів. Морально добре, і робимо свою справу. Були навчання. Хочеться чогось більшого.
На сході бачили все - від танків до літаків, фосфору. Трохи важче, чим у Чернігові, але до всього звикаєш. Найгірше у перші 2 доби, бо не було зв’язку. Брали рації китайські, але сказали викиньте, бо світяться і будуть працювати по нам. Дві доби були без зв’язку, морально важко. Хлопці поїхали в наряд - і невідомо чи повернуться. А потім рації фонд Притули передав, стало легше і звично, виконували завдання командування.
Постійні обстріли інтенсивні, відмінність від Чернігова. Хоча, коли відходив ворог, то «льотку» утюжили. Було всього в рази більше.
Стріляні ми, звикли до пострілів. Те, що було в Чернігові, ця оборона дала плоди. Розумів куди ховатися. Це далеко, це близько.
Бачимо, як нам допомагають наші партнери, і, думаю якісно армія змінилася, люди навчаються. Хочеш - навчайся, відкриті всі шляхи, аби твоє бажання. Навчайся і працюй. На мою думку, є і прикра зміна. Хлопці гинуть. Вмотивовані, досвідчені, і замінити їх важко. Правда на нашому боці, і ми переможемо, і все буде у нас добре.
Переможемо за рахунок мотивації. Ми на своїй землі, нам нема куди іти. Нам треба захищати свій дім, родину, залишати все це дітям не можна. Це буде важче дивитися, як воюють діти. Треба доробити справу до кінця. У ворога цього нема. Кількість велика у них, але вони вичерпуються, а наші ЗСУ за рік навчилися воювати якістю, точністю, правильними діями, і це дає плоди, і повертаємо по трохи. Якісна робота і мотивація за свою землю - це дасть результат, і ми переможемо".
Дивіться попередні інтервʼю із бійцями:
- «Наш незламний дух, боротьба за нашу землю – це допоможе здолати навалу ворога», - воїн бригади 119 ТРО про бої на Донбасі
- «Коли потрапили на Донбас, то згадався Чернігів у березні 2022-го», - воїн тероборони Олександр про оборону Чернігова і бої на Сході
- Захист Чернігова та бій під Количівкою: історія воїна “Афганця
