У бою за Україну загинув 33-річний захисник, нацгвардієць Олександр Акименко.
Із самого початку повномасштабного вторгнення Олександр хотів стати у бій з ворогом. Але тоді не зміг через стан здоров’я. Тож доєднався до лав захисників України пізніше, у жовтні 2023-го. Обороняв Україну на Запорізькому напрямку. Із січня 2024-го Олександр вважався зниклим безвісти.
«Влітку на територію України вдалось повернути тіла наших захисників, убитих росіянами. Днями підтвердилось, що серед них, на жаль, є і Олександр», - повідомили у Коропській селищній раді.
Олександр Акименко
Олександр Акименко народився 16 жовтня 1991 в місті Сніжне, що на Донеччині. У 10 років разом з мамою переїхав до Києва. У столиці закінчив школу, влаштувався на роботу. Зустрів своє кохання.
- Ми познайомились на весіллі спільних знайомих, – розповідає наречена - карильчанка Ірина Конько. – Спочатку просто товаришували, потім зрозуміли, що нас об’єднує дещо більше, ніж дружба, почали зустрічатися, жити разом. Дуже чекали найближчої відпустки, щоб одружитися.
Життя склалося так, що кохана воїна і її родина – це найближчі люди, які є в Олександра. Немає в нього вже ні мами, ні рідні. Тож і на вічний свій спочинок Герой повернеться в Карильське, туди, де його любили, і так чекали живим. Для батьків коханої він був наче рідним сином.
– Про Сашу можна сказати, що він був дуже добрий, відкритий, цілеспрямований. На роботі (він працював у Києві на Новій Пошті) його поважали, користувався авторитетом. Він родом з тієї частини Донецької області, яка окупована з 2014 року, тому він дуже хотів щоб його мала батьківщина була звільнена від рашистів, - ділиться Ірина. – Для нього дуже важлива була сім'я і сімейні цінності. Захоплювався підводною риболовлею. У нього було багато друзів, був душею компанії, завжди був готовий прийти на допомогу, як знайомим, так і незнайомим людям. Для мене він був всім...
Найбільшою турботою Олександр оточував свою кохану:
– Часто радував мене сюрпризами – несподіваними і приємними. Колись у мене була «сидяча» робота, побачив, що мені незручно, подарував зручне крісло. Ми дуже добре жили. Дуже добре він ставився до моїх батьків. Його всі любили…
Інна Ігнатенко:
- Вічна пам'ять Герою 😪 Іра, прийми щирі співчуття
Люба Дорош:
- Вічна пам'ять герою,співчуття Ірині. Сумую разом з сім'єю Коньків…
Жанна Зязя:
- Вічна пам'ять Саші. 😭Просто не хочеться вірити.😢 Війна забирає кращих ((( Співчуття родині.🙏
Ната Фортуна:
- Вічна пам'ять Сашику! Ми будемо завжди тебе пам'ятати! Ти навіки у наших серцях 🕯️🕯️🕯️
Катя Олефіренко:
- Вічна пам'ять Герою😭Низький уклін.Царство небесне співчуваю Тримайся дорогенька😭
У громаді чекають повернення Героя в Карильське. За попередньою інформацією це має відбутися ввечері 7 листопада. Прощання з Героєм відбудеться 8 листопада у Карильському.
Номер карти для тих, хто хоче допомогти:
- 4149500022083771 (Райффайзен Банк, Конько Ірина)
"Час Чернігівський" писав про таке:
