Ціна на цей популярний український продукт, стверджують аналітики, ще в червні цього року зросла в середньому на 1,2%. Відтоді тільки підвищується. Звичайне (не надмірно тонке або товсте) сало завтовшки 3-6 см дешевше, ніж за 250 грн за кг, на Чернігівщині навряд чи купиш.
Саме стільки, наприклад, просять в Авдіївці на Сосниччині, де багато господарів вирощують свиней спеціально для забою та реалізації і де ціни вважаються помірними (для порівняння: підчеревину, м’ясо зі стегна та лопатки тут продають по 280, балик дорожчий усього на 10 грн). Найдешевше тонке — до 2-3 см. Сирим там їсти нема чого, але на шкварки годиться.
У найбільш відвідуваному (розміщений на території щоденного ринку) в Сновську магазині «Сало-м’ясо», за словами продавчинь, таке сало — ціною від 130 грн за кіло — буває тільки зранку.
— Розкуповують дуже швидко. В основному пенсіонери, — кажуть у магазині.
У Березні (на Менщині), розповіли місцеві мешканці, тонке буває й по 120 грн. Але теж треба, щоб пощастило. Бо, крім своїх, за дешевим салом полюють і приїжджі. Є навіть із Коропа, де вартість звичайного сала доходить уже до понад 300 грн.
Однією з основних причин здорожчання українського делікатесу фахівці називають збільшення собівартості виробництва (зокрема через зростання цін на корми) — вирощування свиней стало економічно невигідним. До того ж через війну поменшало робочих рук. Чоловічих. А жінкам впоратися навіть із невеликою домашньою свинофермою не завжди під силу. Тож в особистих господарствах, які раніше постачали продукцію на ринок, суттєво скоротилося поголів’я. Зросли й закупівельні ціни.
Кожен купує сало, на яке вистачає статків. Заможні — «генеральське». Його отримують із нижньої бічної частини свині. Воно має ніжні м’ясні прошарки, що нагадують генеральські лампаси. Щоб отримати таке, потрібен спеціально розроблений раціон для свиней, завдяки якому вони нарощують то жир, то м’ясо. Тому й коштує понад 600 грн. Та в маленьких містечках воно рідкість.
Ті, в кого пенсія три тисячі, стоять у черзі по обрізки. Хтось чекає, поки почнуть масово завозити польське, дешевше. Хтось тимчасово — поки ціни не знизяться — взагалі відмовляється від сала. Мовляв, мусульмани все життя без нього, і нічого.
За матеріалами ГАРТ. Авторка Марія ІСАЧЕНКО.
"Час Чернігівський" писав про таке: У селах для лікарні збирали городину, а військовим — сало, каву
