40-річна Людмила ОСИПЕНКО зі Слободи Іванівської територіальної громади — багатодітна мати. Працює продавчинею в магазині. Щоб не змерзнути, у магазині кожен день протоплює буржуйку. Жінка сама пиляє, рубає і топить. До повномасштабного вторгнення теж обігрівали буржуйкою. Була менша. Росіяни вкрали, коли тікали.
— Закладати готові дрова — то найпростіше. Найважче попиляти-порубати-поскладати, — сміється Людмила Корнилівна. — Опалення в старому приміщенні магазину нема. Нову буржуйку поставили після деокупації. Удома теж я 25 років заготовляю дрова.
Олена Мірошник, власниця магазину, з Анисова. Її чоловік Володимир раніше допомагав з цим. Зараз воює. Коли приїхав у відпустку, попросила буржуйку. Узимку було так холодно, що вода на прилавках замерзала. Хазяїн привіз. А ми вже своїми силами встановили.
З вікна витягли склопакет. Вивели трубу. «Зашили» дірку. Переважно я відповідальна за дрова. Минулої зими дрова шукали, збирали. З дому приносила. Цьогоріч вже заготовили. На сезон — причіп.
Поклала папір, зверху сухі дрова, — відкриває дверцята буржуйки. — Нема нічого складного. Протоплюю, коли відчуваю, що починаю замерзати. Зранку приходжу, одразу прогріваю. Узимку, як будуть великі морози, доведеться і вночі протоплювати. Щоб продукція не померзла.
Дрова — моє хобі. Подобається ця робота.
— Умієте правильно рубати, щоб сокира з першого разу розбивала колодку?
— А як правильно? Взяти сокиру в руку. Гепнути добре по колоді. Із замахом, із-за голови ляпнути. І все, — веде на город, демонструє. Однією рукою бере сокиру. Робить замах, вправно перекидає з-за плеча. Колода розколюється навпіл. — Нічого важкого, — сміється. — Одна за одною, і пішла. За дві години нарубала два ряди під навісом. На зиму лежать заготовлені в хліві.
У чоловіка спина хвора. Якщо порубає, тиждень буде відходити. Мені краще самій важку роботу зробити. А Микола вже інше хазяйство веде.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
