Фольклорному колективу «Горлиця» із Шестовиці – вже понад 30 років. Після окупації рашистами села ансамбль призупинив діяльність. Було не до пісень. Село і люди тривалий час відновлювалися від пережитого жахіття. Учасники кажуть, що відновлювати діяльність було непросто, насамперед психологічно.
Ольга Григорівна, учасниця ансамблю «Горлиця»:
Майже 3 роки мовчали, як війна. Місяць були в окупації. Психологи допомагали. 7 людей загинули, були поранені інваліди, без руки, є багато вбитих. Як починаємо співати про війну, так плачемо. В другий раз зникли сльози і співаємо, і усміхаємося.. Осінню оце прийшла пані Алла Клименко і вона організувала і зібралися, але не всі. Хтось відійшов у вічність, хтось за кордоном, нас небагато.
Прийшло до колективу і молоде покоління. Юрій каже, що давно хотів співати. В репертуарі ансамблю, як жартівливі, так і сумні пісні. Багато місцевих, які вдалося відродити і зберегти.
Юрій, учасник ансамблю «Горлиця»:
З дитинства ходив слухав концерти, прислухався. З минулого року співаю в «Горлиці», що має 34 роки пісенних, хотіли окупанти знищити, пандемія, а ми як той фенікс відродилися. Шестовицьких пісень багато. «Дрібень дощик іде», «Не тучки, не хмарки», «Орел сизокрилий». Їх багато. Ми фольклорний колектив, пропагуємо фольклор Чернігівщини. Ольга Коцур дає нам матеріали.
Дуже часто «Горлиця» виступає на заходах разом з відомим краєзнавцем Юрієм Дахно. Той і сам любить заспівати. Каже, сільські фольклорні колективи – важливі для збереження української спадщини.
Юрій Дахно, краєзнавець:
Дуже люблю співати, співали у родині всі, знаю багато українських пісень. Це моя стихія - пісні, танці, але головне нам переможного миру... Цей колектив є зберігачами, носіями, популяризаторами пісні, культури. Це важливо. У цьому гурті були пісні із їх села, дякуючи їм збережеться для майбутніх поколінь.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: У Шестовиці створили музей села: люди хочуть зберегти унікальні експонати для нащадків
