Традиційні велосипеди в містечках, селищах та селах потихеньку витісняє вело-, мотоелектротехніка. Завезена з Китаю, Індії та інших країн. Їздять на ній і жінки, і діти.
Електротранспорт не забруднює повітря, економний у використанні (зарядка дешевша за пальне), майже безшумний, компактний та зручний для пересування, потребує мінімального обслуговування, простий у користуванні.
Пасе кіз і збирає гриби просто зі скутера. «На інвалідному візочку так не поїздиш»
66-річний Віктор ТРИШКІН із Зайців (Михайло-Коцюбинська громада) пасе кіз на електроскутері. Спеціальний транспорт для людей з обмеженими можливостями. Два рази на день жене кіз до лісу, і доки стадо пасеться, збирає гриби в лісочку поряд. Не встаючи зі скутера. Адже у Віктора не працюють ноги. Через поламаний хребет. Багато років тому впав з ялини.
Чотириколісний скутер для людей з обмеженими можливостями отримав у соцслужбі. Перед повномасштабним вторгненням.
— Я раніше відмовлявся від коляски з мотором. Усі ліси поряд з селом міг об’їхати на звичайному візочку. Був молодшим і міцнішим.
А коли показали скутер, узяв. Видали безплатно. І вже як сів на нього, то вручну крутити не дуже й хочеться. Один візочок — для хати, на іншому двором їжджу. А кудись далі — на скутері. Управління виключно ручне, ногами нічого робити не треба. У скутера є задній хід. Два дзеркала заднього виду
На сидіння Віктор легко пересідає з інвалідного візочка, підтягуючись на руках. Сидіння зручне. М’яка висока спинка з підголів’ям, відкидні підлокітники. Скутер працює від батарей. Виймати їх не треба. На зарядку ставить уночі.
— І мені на день вистачає. Рекорди не ставлю. Я на ньому їздив до Чернігова й назад.
— Ламалися в дорозі?
— Одного разу збирав кукурудзу в полі. Колесо пробив і акумулятор сів. Мобільник був, зателефонував додому. Мене машиною забрали, а скутер дівчата мої пхали.
Тепер завжди з собою возить інструмент для швидкого ремонту, клей, латки.
— Сидіння розвертається на 360 градусів. Також регулюється висота. Повернув убік, скинув ноги вниз. Опираючись на руки, зліз на землю, самостійно бортував і поїхав.
Спереду багажник-кошик. Місткий. Там лежить інструмент, туди ж зараз Віктор складає гриби. Між осиками ростуть підосичники або красноголовці. Щоб краще росли, кидає на траву гілки. Шукає гриби щодня.
— Набираю щоразу пакетик на суп. 15-20 штук. — Дачники побачили що я збираю тут, теж почали ходити. Я встаю о 6.00. Веду кіз. Зайшов до лісу, а там уже хтось з ліхтариком, — сміється Віктор. — На колясці б я так гриби не пошукав. Колись їздив, убиваєшся так… Якось ще молодшим їхав на колясці лісом. Далеко заїхав, руки вже стомилися. Аж поперек стежки — дерево. Упало раніше. Вертатися далеко. Злазив на руках, коляску перекидав. Сам перелазив, тоді сідав. Пригоди, — крякнув чоловік. — А скутером би просто розвернувся і назад поїхав.
Глянула потім. Такий самий на вигляд скутер на сайті rehamed.in.ua зі знижкою продають за 152 190 гривень. Електричний скутер для інвалідів та людей похилого віку MIRID W4028. Пишуть, що одного заряду акумуляторів вистачає на 55 км. Максимально може розігнатися до 13 км/год.
Не треба прав та реєстрації, заряджаються від розетки
У Козельці під спеціалізованим магазином стоїть чимало товару. Люди прицінюються, беруть.
— На першому місці — триколісні електроскутери (трицикли). Вантажність трицикла 190 кілограмів. Заряджається від розетки. Одного заряду вистачає проїхати до 50 кілометрів, — розповідає 39-річна Світлана ПОНОМАРЕНКО, менеджерка магазину «Комфорт-Центр».
— Скільки живе акумулятор?
— Залежить від користування. Щонайменше три роки. На другому місці за попитом — електровелосипед «Фада Рітмо». На відміну від триколісного, укомплектований педалями. Якщо в дорозі акумулятор розрядиться, то не доведеться вести в руках. Спереду є місце для дитини. Є покажчики повороту. Електронний дисплей показує швидкість та заряд батареї. Отож можна контролювати рівень заряду, як на мобілці. Потужність — до одного кіловата, навіть можна користуватися розеткою без заземлення. У середньому час зарядки — п’ять-шість годин. Коштує 21400 гривень.
Третій за продажем — «Фада Рута». Сучасний замінник бензинової легкої техніки. За характеристиками та потужністю схожий на мопед «Дельта». Але це електровелосипед. Ззаду розкладна багажна платформа, куди навіть великий мішок вміщається. Зарядна батарея знімна. Тобто не треба протягувати переноску до найближчої розетки. А зняв і зарядив у домі. Вартість — 23800 гривень. Беруть для села, щоб ґрунтовкою, лісом їздити. Швидкість 65 кілометрів на годину.
Світлана Пономаренко показує триколісний електровелосипед
До слова, на всю цю техніку не потрібна реєстрація. І не треба посвідчення водія (права — Авт.).
Один з найдешевших електровелосипедів — «Форте Лакі». Ціна його від 13 тисяч гривень. Заряду вистачає кілометрів на 25. Колеса невеликі, тобто призначений їздити асфальтованими дорогами чи бетонкою.
А ще є електровелосипеди українського виробника (Харків, Біла Церква) за 23 тисячі гривень.
Матері купили велосипед з моторчиком. Працює в Козельці в лікарні. Їздить на роботу з Кривицького.
На «луноході» до садочка і на роботу
На скутері з дахом і прозорими стінками їздить Михайло-Коцюбинським Чернігівського району 40-річна Наталія ШУРДА. Щоранку відвозить ним до садочка меншу доньку Дашу. Старша, Маша, теж поміститься, третьою.
Наталія Шурда з доньками: на передньому сидінні Даша, ззаду Маша
Електротрайк FADA NiMBUS поки що просто стоїть у дворі просто неба. Накриває брезентом, до країв якого прикріплені пляшки з водою. Щоб не знесло вітром.
— На жаль, щоб накрити цей скутер повністю, поки що нічого в інтернеті підібрати не можу. Є для звичайного скутера, але він маленький. З ситуації виходжу так.
Скутер триколісний, з дахом і лобовим склом. Дах тримається на каркасі. Чохол з прозорими стінками надягається на дах і закриває скутер з трьох боків. Крім лобового скла. До рами лобового щільно кріпиться липучками. Є двірник для скла.
— Це весняно-осінній варіант, на прохолодну погоду, — приміряла чохол Наталія. — На літо зняла, бо в ньому жарко. Купила на початку березня. Було ще холодно. Каталися з чохлом. Були нам не страшні ні дощ, ні вітер.
Я їздила на роботу на звичайному скутері. Не дуже зручно: вітер, дощ. Тим більше, що дитину в садочок треба завезти. Боялася, щоб не захворіла.
— Усі вміщаються, — радіє Наталія. — А ще влазять туди ведмеді, ляльки, мішки, відра. Усе, що я тягну на роботу або з роботи. Є невеличкий багажник. Замикається тим же ключем, що і заводиться скутер. Там Наталія зберігає технічні папери, возить документи. Біля керма — гачок для пакета з продуктами. Купила за 41 тисячу гривень. Плюс доставка три з половиною.
— Усередині шість акумуляторів. Заряджається скутер, як мобільний телефон. Є отвір, туди вставляється зарядка. Від розетки, у нас — через перехідник. Вісім годин. Можна розділити на два рази. У дощ не можна, — розповідає жінка. — Зарядки має вистачити на 45-55 годин їзди. Я не засікала. Скільки заряду залишилося, видно на табло. До нуля розряджати не можна. Два, а то й півтора тижня можу їздити на роботу-з роботи на одній зарядці. Три швидкості: 35, 45 і 55 кілометрів на годину. На поганій дорозі швидко краще не їхати.
Свій трицикл Наташа називає луноходом. Або космічним кораблем.
— Бо воно таке дивне, незвичне. Ніби з мультика. Люди обертаються, посміхаються. Здивована, що тільки я на такому їжджу. У всьому селищі, у всій громаді. І в Чернігові таких не бачила. За три місяці, що ним користуюся, жодного разу не пошкодувала.
Людмила Павленко Парафіївкою їздить на «електричці»
Людмила ПАВЛЕНКО зустрічає онучок Наташу і Злату. Дівчата на блакитному електроскутері їдуть з дому до бабусі. Людмила Павленко рік як купила техніку. Їздить Парафіївкою на Ічнянщині. Лагідно називає скутер електричкою. А знайомі кажуть, що Людмила — французька женщіна. У жінки чотири сини, два зараз на війні. І донька. 10 онуків.
Людмила Павленко
— Це моя електричка, — гладить кермо свого скутера. — Учора приїхала в магазин. Кажу дівчатам: «На електричці приїхала». «На якій? У нас вона не ходить». «А в мене своя, під входом припаркована». Характерно, що в нашій окрузі такого кольору скутера ні в кого нема. А мені подобається, коли звертають увагу.
Прав на керування скутером не треба. Про нього мріяла давно. Ще як на залізничній станції працювала. 40 років. І скутерця свого тепер так обзиваю.
Їжджу в центр, у магазин. І до подруги на каву. У сусідній Іржавець. Онуки часто катаються. Не шкодую, що купила. Коли вперше знайомі на ньому побачили, відреагували так: «Наче французька женщіна», — сміється. — З онукою в церкву мопедом своїм їздимо. Так, Наташо? — просить підтвердити внучку.
— Працює на електриці, — бере в онуків ключі. Сідає. Заводиться тихо. Провертає ключі та їде двором. Виїжджає за хатою. — Ключ провертається два рази. Раз — заводиться. Два рази — вмикається світло. Це коли в темну пору їжджу. Купувала в Ічні, у магазині у Вови Міщенка, — розповідає, де купила. — Продавець сказав: «Для вашого віку і ваги — ідеальний варіант».
Знижку зробив, ще і додому привіз. Першим проїхав онук. Мені показав, що і як. Коштував 27 тисяч гривень. Віддав за 25. Витримує вагу до 120 кілограмів. Їде до 20 кілометрів. Якщо на табло три чи чотири риски — три-чотири години треба заряджати. Як одна — шість-сім годин. Стараюся повністю не розряджати. Щоб завжди був на ходу.
— Світла багато «мотає»?
— Думала, що буде добре крутити. Виявилося — ні. Економний. Тепер дзвоню: «Вово, дякую, що ти мені таку техніку продав». Хоча вже й перша аварія в мене була. У центрі гальмо переплутала з газом. Влетіла в кущі, — сміється. — Тепер обережніше ставлюся.
Інні Пушок «Дирчика» подарував чоловік
Весною 2024 року 48-річна Інна ПУШОК з селища Ріпки отримала несподіваний подарунок від чоловіка — електровелосипед. Подарував його на 8 Березня.
— Називаю електровелосипед «Дирчик» або «Маленький чорниш», — усміхається Інна. — Живемо на околиці селища. Раніше їздила на звичайному велосипеді, а чоловік усе підмовляв здати на права. Я ж відмовлялася — і не хотілося, і дорого.
Одного дня Сашко подзвонив та попросив під’їхати на базар. Там і зробив сюрприз — купив мені електровелосипед. Сіла, проїхала і вже не захотіла злазити.
Кажу: «Розраховуйся, я поїду додому на ньому», — згадує Ірина. — Тоді електровелосипед коштував 21 700 гривень. У Ріпках у мене першої такий з’явився. Зараз електротранспорт став популярним у селищі.
— Моя модель — одна з найпоширеніших. Хоча багато різних, і ціни трохи впали — до 20 тисяч гривень. Є моделі менші за розмірами, 15-17 тисяч гривень.
Права не потрібні. За документами — це електровелосипед. Педалі і ланцюг зняли, бо заважали. Дуже зручно: сів і поїхав, — ділиться Інна. — Зліва на кермі є гальма, справа — гальма і газ.
— На скільки вистачає заряду проїхати?
— Електровелосипед обладнаний трьома акумуляторами, які можна міняти. Раніше заряду вистачало на 50 км, зараз — удвічі менше. Треба, мабуть, скоро міняти акумулятори. В інтернеті бачила, що продають такі. Акумулятори чутливі до погоди — не люблять дощу і холоду. Узимку жінка зберігала «Дирчика» в хаті, акумулятори раз на місяць підзаряджала.
Інна Пушок на «Дирчику»
— До повного заряду треба до трьох годин. Електроенергії споживає зовсім небагато. За платіжками непомітно. Транспорт добре тримає рівновагу, а колеса — з якісною гумою. За два роки в ремонт не потрапляв. Навіть тиск у шинах не спадає.
Уся родина Інни — військові: чоловік, син і донька служать у ЗСУ.
— В інструкції пишуть: «Витримує до 100 кг». Але якось я везла доньку на багажнику. Мої 70 та її 50 кілограмів — доїхали без проблем. Чоловік, до речі, важить 120 кг. Він також катається.
— Недоліки?
— Є, — зізнається. — Фара світить дуже слабо — усього на метр-півтора. Її не можна ані підняти, ані опустити, бо вона зафіксована. Зазвичай їжджу на «Дирчику» вдень. Та нещодавно, коли на трасі зустрічали наших захисників, визволених з полону, затрималася. Дорогою назад, уже після опівночі, не працювало жодне вуличне освітлення. Довелося брати у друзів ліхтарик і додатково підсвічувати шлях.
Джерело: "Вісник Ч", авторки Олена ГОБАНОВА, Ольга САМСОНЕНКО, Валентина ОСТЕРСЬКА, Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Марина ЗАБІЯН
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Соцпрацівниці Чернігівщини до підопічних їздять на електроскутерах - дирчики китайські, заряджають вдома
- Жінка поїхала в ліс на скутері — по ній влучив ворожий дрон
- Для віддалених сіл прикордоння: 18 електроскутерів передали соцпрацівникам Чернігівщини
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
