У Макошиному Менської громади в пункті незламності Ірина та Геннадій Забуги заряджають телефони. Субота. Опівдні. Пункт незламності — у старостаті (колишня сільрада). У Світлани ПОПОК, старости, на столі компактна «ЕкоФлоу». Портативна зарядна станція.
— Світла не було ніч. Об 11.00 дали, а через 10 хвилин вимкнули. Телефони зарядитися не встигли. І павербанк пустий. А тут ще треба консультація Світлани Миколаївни. І питання вирішимо, і телефони зарядимо, — задоволена Ірина ЗАБУГА.
— «ЕкоФлоу» 600 ватів. Від розетки впродовж години заряджається повністю, — від’єднує заряджений телефон староста. Заряд 100 відсотків. Під’єднує телефон Геннадія. Шнур один. З перехідником на різні роз’єми.
— Від нього працює ноутбук, під’єднані два принтери. Чоловік протягнув подовжувач від переноски, на люстрі закріпили додаткову лампу. І в нас світло є.
Ми з чоловіком і додому таку ж зарядну станцію купили. 26 тисяч у магазині в Києві.
Для роботи сільради вистачає. Можна зробити і роздрукувати довідку.
А коли треба включити інтернет, відправити листа поштою, заводимо генератор. Й «ЕкоФлоу» від нього теж заряджаємо, якщо світла довго нема. Допомагає вивезти і запустити Олексій Сухенко, комунальник.
Генератор потужністю три кіловати стоїть у передбаннику, перед дверима, що ведуть надвір. Тут темно, підсвічуємо ліхтарем. Збоку — санвузол (унітаз, умивальник, запас води в бачку).
Ліхтар теж з пункту незламності. Підвісний. З акумулятором.
— Від генератора можна дати світло у все приміщення. Його заводимо не так часто. Зазвичай «ЕкоФлоу» вистачає, — знизує плечима староста. Згадує, як затрималась на роботі і затягувати генератор знадвору в приміщення мусила сама.
— Нічого, жива, — сміється Світлана Миколаївна. — Кілограмів 60 важить. Потрошку перед собою штовхала і заштовхала. Він же на колесах.
Генератор, «ЕкоФлоу» для пункту незламності видали з Менської міської ради для нашого старостинського округу. Дають і бензин для генератора. А ще дали обігрівач (масляна батарея). Але ним не користуємося, топимо грубу.
На столі цукерки.
— Я і до пункту незламності приносила, щоб до чаю було, — пригощає Світлана Попок.
— А чай де?
— У сусідній кімнаті.
На дверях напис — «Пункт незламності». У кімнаті є стіл, стільці, навіть ліжко з матрацом, з подушкою і ковдрою. І піаніно... Бо це приміщення музичної школи. Є кавоварка. Але забирає зразу 12 відсотків заряду станції. Електрочайник теж тягне багато. Тому нагрівають невелику турку води на газовому пальнику.
— У вихідні тут хтось та є, — каже староста. — Або я, або кочегар. Бо морози, треба протоплювати. Грітися ніхто не приходив. У кожного вдома топиться. Бомжів нема.
А телефони заряджають.
Іноді люди бачать світло, заходять побалакати. Колишні військові. «Миколаївно, бачимо, у вас світло горить…».
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Генсек НАТО оглянув енергооб’єкт і пункт незламності в Чернігові
- Потрібен був Інтернет: Вікторія Івахненко працювала в пункті незламності в Куликівці
- Блекаут у громадах Чернігівщини: як місцева влада намагається стабілізувати ситуацію
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
