— На роботу їду, — сідає в човен Олена ДУДАРЕНКО з Великого Устя Сосницької громади Корюківського району. Олена Дударенко працює в педіатрично-гінекологічному відділенні Сосницької лікарні.
Красивий металевий човен шведського виробництва 26 квітня цього року вперше курсує між Великим Устям і Малим Устям. І вже затребуваний пасажирами. Весняна вода відрізала Велике Устя від Малого та Сосниці. На цьому тижні в центр громади доводиться добиратися човном.
Хвилями ходить — видно, що глибоко, — там, де русло ріки. Це розлилася Десна. Ще тиждень тому, 19 квітня, люди переходили її по мосту. Він майже відремонтований. Або переїздили затоплену ділянку шляху автобусом, іншими машинами — прямо по воді. Тепер вода на дорозі по пояс, а по руслу, кажуть, метрів три.
Працює перевіз. Курсують два човни. Металевий подарували громаді закордонні благодійники. Дерев’яний баркас — той, що й був.
Дерев’яний ночує на місці. Металевий після роботи ховають під замок.
— Ми забираємо човен — на лафет (причіп для перевезення) і на Сосницю, — каже Іван ПОРТНИЙ, головний інженер комунального підприємства «Благоустрій-Сосниця» — Щоб тут не зберігався. Через минулорічний випадок не хочемо лишати без нагляду.
У минулому році металевий човен вкрали, пробили дірки й затопили. Його на дні знайшли рибалки, коли почала спадати вода.
— Новий човен, разом з мотором та каністрою, важчий за попередній. Убезпечений від затоплення, — хвалить перевізник. — Під сидінням щось як пінопласт чи полістирол. Якщо перевернеться, то для людей стає як рятувальне коло.
Металевий курсує, коли приходить із Сосниці автобус.
— Кожну п’ятницю, якщо перевізник автобус даватиме, ми готові переправити багато людей за короткий час, — каже Іван Портний. — Скільки, залежить від комплекції. Баркасом це не дуже зручно. Металевим човном безпечніше й швидше. І безкоштовно для людей.
Дерев’яний перевозитиме решту часу. Можливо, буде мінімальна плата.
— Доставляємо в основному на роботу - з роботи, — стоїть на березі з веслом Віталій ЧЕРНИШ, перевізник на дерев’яному баркасі. — З сьомої до 10 ранку, ввечері та в обід. О пів на третю - в три вчителів перевозимо. Вони до Сосниці своєю машиною добираються. Біля води її ставлять.
Від Великого Устя до пристані на лужку — це місце серед кущів, де зручно виходити — метрів 100. Якщо ж виїжджати на затоплену дорогу й приставати на асфальт — буде метрів 500.
Човнярі вибирають оптимальний шлях — стометровий.
— Прикатаємо новий мотор, — перекрикує його гудіння Іван Портний. — На такій відстані він не перегрівається. Невеличкий. Але зручний на невеликі відстані.
Велика вода, кажуть у Великому Усті, не засмучує. У ній є й переваги.
— Вода є — трава краща, — каже Віталій Черниш. — Пасовище краще (у Великому Усті на пашу ходить з півтора десятка корів, є й на домашньому випасі). Риби більше. А ще вода захищає. У 2022 році вона перекрила рашистам дорогу.
Не тільки Велике Устя, а й Бутівка, Бондарівка, Долинське — села Задесенського старостату — відрізані від Сосниці. Відрізані також села Пекарівського старостату — Пекарів, Синютин, Кнути і Костирів.
— Паром не ходить, — пояснює Іван Портний. — Якщо невеликий розлив, можна доїхати до парому. Й від Сосниці, і від Пекарева. А якщо такий як зараз — проблематично.
Підтоплення порушило транспортні сполучення на Чернігівщині
В області порушене або ускладнене транспортне сполучення з 19 населеними пунктами: в Новгород-Сіверському районі — 4, Корюківському — 13, Ніжинському — 2. Це повідомляє департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації. А саме, в селі Якличі Сосницької громади перелило дорогу. В селищі Радуль Ріпкинської громади перелило проїжджу частину вулиці. Затопило під’їзні шляхи до понтонних мостів на Десні та річці Віть, тому нема прямого сполучення з селами Бирине, Прокопівка, Підгірне на Новгород-Сіверщині. Затопило дорогу біля села Лиса Гора на Коропщині. Та перелило дорогу у самому селищі Короп. У Менській громаді порушене сполучення з селами Овчарівка, Луки, Куковицьке. А в Комарівській громаді — з селами Ворона, Березівка.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
