Лідія Юрченко пов’язала своє професійне життя із медициною, дослухавшись поради батьків. Вони якось сказали, що вона чуйна й жаліслива дівчина, тому треба вступати в медучилище. Захоплення справою всього життя прийшло вже у процесі навчання і подальшої праці у різних медичних закладах. Загальний стаж, якщо врахувати роки навчання, сягає майже півстолітньої межі!
Одразу після училища юна медсестра потрапила в Чернігівський онкодиспансер анестезісткою. Місце не для слабких духом, хоч Лідія Юрченко зазначила, що робота як робота — людям треба допомагати всюди. За чотири роки відповідальної праці пані Лідія заробила повагу і заслужений авторитет у колективі. Мабуть, там і працювала б, та вийшла заміж і приїхала з чоловіком у Городню.
Спочатку працювала в офтальмологічному відділенні, потім народила доньку, яку доглядала у декретній відпустці. А вже після відпустки прийшла у хірургію маніпуляційною сестрою, й на цьому місці працює донині аж з 1987 року!
Специфіка роботи маніпуляційної сестри полягає у тому, що працює вона переважно вдень, в зоні її відповідальності всі уколи, крапельниці, щеплення, ін’єкції. Пані Лідії доводиться робити такі непрості й відповідальні процедури як щеплення від правця і антирабічні курси.
— Її дуже люблять наші пацієнти! Лідію Олексіївну зазвичай чекають і дуже тепло вітають у кожній палаті, бо вона має свій, особливий підхід до хворих. Може заспокоїти лагідною посмішкою й підбадьорити теплим словом, — зазначили колеги-медсестри.
Таке ставлення до старшої колеги не дивне, бо практично все своє життя пані Лідія є наставницею для молодших, менш досвідчених медсестер. Вони не соромляться питати порад, які наша співрозмовниця дає дуже вдумливо та відповідально.
Не налякала досвідчену медсестру й окупація з подальшими повітряними тривогами.
— Працювали, звичайно, в стресі, проте пацієнти мають отримати свої процедури за будь-яких умов, тому заспокоювались і робили свою роботу. Під час повітряних тривог носили пацієнтів в укриття, а кого не могли швидко доставити — виносили бодай у коридор. Отак очікували відбою й продовжували працювати, — пригадала медична сестра.
Пані Лідія зазначила, що в останні кілька років працювати стало більш комфортно завдяки гарному забезпеченню відділення ліками й витратними матеріалами. Окрім препаратів з національного переліку, волонтери і благодійники надають ще й додаткові ліки. Особливим стимулом для роботи став ремонт частини хірургічного відділення. Оновлені палати віднедавна мають високий рівень комфорту для пацієнтів, сучасні і зручні комунікації, тому працювати тут — одне задоволення.
Вона також зізналась, що жодного разу у своєму житті не пожалкувала про вибір професії. Це захоплення медициною, вочевидь, передалося обом її донькам - Лілії та Майї, які також стали медсестрами. Зять Павло — також медичний працівник.
Поза роботою Лідія дуже домашня жінка, вона чуйна мама і лагідна бабуся. Каже — найкращий відпочинок вдома, так само як і свята найліпші — домашні. А коли має зайву хвилинку, присвячує її своєму особливому хобі — японським головоломкам судоку, щоб тримати мозок у тонусі.
Джерело: газета "Новини Городнянщини", автор Павло ДУБРОВСЬКИЙ
"Час Чернігівський" писав про таке:
