Зроку в рік кількість пасік в Україні скорочується. Причин тому безліч. А найперша, і головна, – немає достойної винагороди за цю копітку працю. Як ціна меду піднімалася, то й пасіки розросталися. А як не стало ціни, то знову пішов занепад.
– Найбільше пасічників у нашому районному товаристві пасічників було у 2011-2013 роках – десь 77 чоловік. Зараз 24. Старші відходять від роботи або з життя, а молодь не хоче цим займатися, – говорить беззмінний голова товариства Григорій КУЗЬМЕНКО. – А бджолярство, то така справа, що вона в крові. І сили немає, й ціни на мед, а не можеш кинути.
Василь Дзюба з Андріївки – аксакал у бджільництві
У молоді роки Василь Дзюба власну пасіку вивозив на акацію аж у Канів. Де лани широкополі, і Дніпро, і кручі... Тоді Дзюби ще жили у Сокиринцях – краї бджолярства. Тож гріх було й собі не завести бджолине господарство. Тим паче кум – пасічник.
– Ніхто у моїй сім’ї не займався пасікою. За освітою я по механізації, – розповідає Василь ДЗЮБА. – А так сталося у житті, що на роботу потрапив у Сокиринське СПТУ No14. А там, окрім механізації, була й спеціалізація «бджолярство». Там мене і привчили. З’явився кум, у кума була пасіка велика. Він мене став залучати, а потім я у нього купив три сім’ї і розвів свою. Наростив до 26 сімей.
Як батько Василя Васильовича помер, переїхали вони назад в Андріївку. І пасіку перевезли. Досі чоловік спеціалізувався на регіональній бджолі – українській степовій, а це уже другий рік почав розводити карніку. У цієї бджоли перевагою є те, що вона не роїться. А для пасічника, говорить співбесідник, роїння – це найбільша проблема. Тому важливо вчасно виявити роїння і запобігти втечі рою.
– Роїння – це природний спосіб розмноження, – розказує пан Василь. – Це відбувається тоді, коли у сім’ї стає багато молодих бджіл, не всі вони зайняті роботою і немає взятку. Тоді стара матка вилітає із гнізда зі своїми «прихильниками» – різновіковими бджолами, трутнями і запасом меду. А до цього вони вивідують шляхи для нового дому. І якщо після цього пасічник не вживає заходів, то за першим роєм може бути другий, третій – і пасіка зведеться. Слава Богу, у мене такого не було.
Як же можна запобігти роїнню? З досвіду пасічник знає, що для цього треба створити певні умови у вулику: щоб сім’ям не було тісно і забезпечить їх роботою, а для цього пасіку треба вивозити на медоноси.
Андріївка для цього підходить як найкраще. Поряд болотиста місцевість із заплавами, оскільки лежить у поймі Удаю, далі підліски і ліси. Бджолі є куди літати за поживою із ранньої весни й до осені. Починають із верболозів, котиків та першоцвітів, а закінчують соняшниками та кукурудзою.
Нині пасічники вивезли своїх бджіл на ріпак, а Василь Дзюба, який уже два роки не вивозить свою пасіку, чекає квітування акації – тоді буде добрий взяток.
Чоловік пояснює, що уперше не вивіз пасіку через хворобу, а потім зрозумів, що сильна бджола візьме взяток у радіусі 2,5-3 кілометри. Наприклад, минулого року в Андріївці не було соняшникових полів, а соняховий мед у Дзюби був. Звідки? Та великі поля соняшнику сіяли у Бакаївці, яка поряд, і Монастирищі, що через Удай навпрошки.
Щороку у когось бджоли погано перезимовують. Василь Васильович говорить, що у нього, можна сказати, бджолосім’ї добре перезимували. Одна сім’я залишилася без матки і один відводок загинув. Про інших чув, що загинули по декілька десятків. І так щороку. Пасічники нарікають на недоброчесних аграріїв, які використовують токсичні дешеві гербіциди, які є справжньою бідою для бджолярів. Є одна із версій, що такі гербіциди мають властивість накопичуватися у меду і тварини, які поїдають взимку мед із гербіцидом, гинуть. Буває, що гинуть комахи навіть під час потрави рослин, коли немає відповідного повідомлення від аграріїв і пасічники не прикрили своїх бджілок.
Український мед до війни був у п’ятірці за продажем у світі
Того меду, що виробляється в Україні, поїдається лише п’ята частина, говорить Василь Дзюба. Решта йде на продаж. Але зараз найнижча ціна за крайні роки. По ранній весні оптовики приймали мед по 44-45 гривень за кіло, а зараз 39-40. Тому пасічники продають не тільки мед, а й продукти бджільництва: пилок, пергу, прополіс, віск...
А Василь Дзюба спеціалізується й на продажі бджолосімей. Про це розповів Григорій Кузьменко. І говорить, що усі бджоли із пасіки Василя Дзюби є сильними, з хорошою генетикою. Ще ніхто, із тих, хто у нього купив бджолосім’ї, не поскаржився. Чоловік знає свою справу. Хоча мені про неї Василь Васильович скромно змовчав.
Джерело: газета «Трудова слава», авторка Ніна НАЛИВАЙКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
