У Будищі на Коропщині обговорюють недавній (від 6 серпня — ще не набрав законної сили) вирок Коропського районного суду в дуже резонансній справі. Вона стосується моторошних подій, які відбувались у селі два роки тому в родині місцевої мешканки Тетяни Власенко. Їй тоді було 36. Мала трьох дітей. Старша дочка вже мешкала окремо. А молодші — 12-річний син і на рік молодша дочка — жили з матір’ю. Як і їхня 80-річна бабуся Ніна, Тетянина мати. Вона мала інвалідність першої групи з зору, тож допомагала ростити дітей, хіба що віддаючи дочцісвою пенсію.
Сама ж Тетяна їх вихованням особливо не переймалася — сім’я перебувала на обліку як неблагополучна.
— Вона добра, поступлива. Легко піддається впливу. Якби поряд був хороший чоловік, усе могло б бути інакше, — кажуть про Тетяну деякі односельці.
Із 2021-го вона жила з Романом Сапою. Співмешканець — її ровесник — немісцевий (уродженець Запоріжжя). Купив хату в сусідньому селі. Там вони з Тетяною і познайомились. Згодом Роман перебрався в Будище. З дітьми не панькався. Лінуватися не дозволяв.
— Вони постійно працювали на городі, — кажуть люди. — А що робилося в хаті, хтозна.
…Згідно з матеріалами справи, 28 липня 2023 року вранці брат із сестрою пішли по гриби. А повертаючись із лісу, помітили, що в сусідському дворі почали дозрівати персики. На вигляд вони були такими апетитними, що діти не втримались — залізли на чуже подвір’я. Казали, що зірвали всього три плоди. Господар побачив. Зателефонував до Тетяниної куми. Та повідомила Тані.
Коли брат із сестрою повернулися, мама з вітчимом уже про все знали. Спочатку дітей сварили. Під вечір вони пішли до сусіда з вибаченнями Принесли йому огірків, які самі виростили, і сушеної риби.
— Я нічого не взяв. Сказав, що вибачаю, — розповів чоловік на суді.
Здавалось би, інцидент вичерпано. Та, як виявилося, вітчим тільки почав «розбір польотів». Спочатку послав хлопчика по горілку. Наливав собі і Тетяні. Потім продовжував «виховувати», як зазначено в матеріалах справи, алюмінієвою трубкою, дерев’яною палицею, обухом сокири. Бив дітей куди попало — по тулубу, по голові, поруках і ногах. Примушував їх стояти на колінах, тримаючи руки за головою, та за командою битися чолом об підлогу, цілувати йому руки. А потім приніс господарські ножиці і наказав стригти одне одному волосся. Хлопчику, який спробував чинити опір, поранив ножем стопу. Тетяну, яка намагалася захистити сина і дочку, співмешканець повалив на підлогу ударом кулака.
Потім пив і катував. Це тривало 5 днів — із п’ятниці до середи. Перед кожним побиттям кат запитував у дітей, чи наїлися вони персиків (хоча насправді, як самі згодом розказували, брат із сестрою їх тільки надкусили і викинули, бо плоди були ще недозрілі).
Усі ці жахливі дні мати з дітьми терпіли. Тільки 2 серпня, коли Сапа спав, втекли з дому. Опівночі попросилися до куми. Вона була шокована їхнім виглядом: розпухлі руки, обличчя, синці під очима, кров. Викликала «швидку» і поліцію.
Лікарі констатували в дітей множинні гематоми в ділянці голови, забої вушних раковин, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, закриті черепно-мозкові травми, садна тощо. У дівчинки — закритий перелом плечової кістки, у хлопчика — ліктьової та п’ясткових кісток. Під час огляду в нього також виявили на голові давній рубець. Як з’ясувалося, місяць тому вітчим ударив його відром по голові. Крім цього, і в дітей, і в матері був струс головного мозку.
Дії їхнього кривдника були кваліфіковані за ч. 1 ст. 127 Кримінального кодексу України (катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на завдання особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою покарання за вчинені дії) та за ч. 1 ст. 125 цього ж кодексу (умисне легке тілесне ушкодження).
Проте своєї вини у пред’явле ному звинуваченні Сапа не визнав. Те, що відбувалося в домі з 28 липня до 2 серпня, називав сімейним конфліктом, у процесі якого він дав ляпаса співмешканці й один раз ударив палицею її сина. Стверджував: де діти зазнали решти тілесних ушкоджень, йому не відомо.
Дослідивши деталі справи, врахувавши свідчення постраждалих, свідків, докази (включно з вилученими знаряддями злочину), суд призна-чив обвинуваченому покарання — за сукупністю злочинів — у вигляді 6 років позбавлення волі. Водночас його виправдали за звинуваченням у незаконному позбавленні волі (через відсутність доказів того, що діти не могли вільно залишити будинок).
Цивільні позови в інтересах дітей, які Тетяна подала до співмешканця щодо відшкодування завданої моральної шкоди — по 100 тис. грн на кожну дитину, залишили без розгляду. Бо ще до суду її було позбавлено батьківських прав. А це, згідно зі ст. 166 Сімейного кодексу України, означає втрату права на виховання дитини, а також інших прав, пов’язаних із батьківством. Зокрема особа, позбавлена батьківських прав, не має права представляти інтереси дитини в суді.
Розповідаючи про зміни, які сталися в житті Тетяни Власенко після описаних подій, одно- сельці зазначають:
— Дітей у неї відібрали. Мати померла. А Таня прийняла нового співмешканця — з переселенців.
Джерело: ГАРТ, Марія ІСАЧЕНКО, с. Будище на Коропщині. Фото із сайта Нацполіції
"Час Чернігівський" писав про таке:
