31-річний Сергій Борисовець за фахом будівельник. Пробував себе в підприємництві — городянці пам’ятають атракціон дитячих автомобілів на місцевому стадіоні, де залюбки розважалась малеча в літню пору року. Нині чоловік працює в Городнянському РЕМі електромонтером по заміні лічильників. А вільний час присвячує своєму хобі — розведенню рідкісних порід птахів. Каже, якщо вдасться втілити задумане в життя, ця справа стане не лише відрадою для душі, а й сімейним бізнесом.
— Я давно захоплююсь пташиним народом, — каже Сергій. — Вони не тільки гарні та незвичні, а ще й дуже потішні, бо в кожної пташини свій характер. Є бойові особи, як оці ось кури — джерсійські гіганти. Вони ще маленькі, але вже готові при найменшій нагоді кинутись з тобою у бій. Спочатку рідкісні породи були лише мрією. Три роки тому я спробував виводити через інкубатор технічні породи курей м'ясо-яєчного направлення. Купив курчат іспанської голошийої, а також породи фоксі чик, Редбро і Мастер грей. Привіз влітку їх маленькими, по три дні від народження у Хрипівку до батька. Хотілося поспостерігати за ними і з’ясувати, які породи краще ростуть, виживають, розвиваються. По масі та яйценоскості кращими виявились фоксі чик. Іспанські голошиї теж показали гарну продуктивність щодо яйценоскості.
Отримавши результат, Сергій вирішив займатись розведенням на продаж населенню курей обраних ним продуктивних порід — бройлерів та фоксі чик. У Харківський області у підприємців замовив яйця для інкубаторів, яких у нього вже було три. Обложився літературою й почав читати, як витримувати температурні режими, вологість, просвічувати яйця, інші премудрості. Хотів одночасно для свого задоволення і виплекати курчат рідкісних порід — індонезійських Аям Цемані та китайських шовкових. Але натрапив на шахраїв, які надіслали яйця звичайних домашніх курей по басномовній ціні екзотичних.
— Аям Цемані — незвичайна порода, — каже Сергій. Це невеликі кури вагою до двох кілограм. У них все чорне, окрім крові і печінки. Кістки чорні, м'ясо чорне. Їх продають для елітних ресторанів. Цьогоріч я таки здійснив свою мрію — в моєму інкубаторі вивелись ці красені. В наступному році проведу селекційний відбір, щоб отримати якісні яйця, і буду займатись їх розведенням.
Втілюючи в життя ідею для бізнесу, Сергій одночасно хоче й здійснити свою мрію — створити маленьку екоферму, де житимуть птахи екзотичних порід. Він бачив подібну в Києві і хоче, щоб і в нашому містечку люди могли милуватися незвичайною красою пернатих. Говорити про своїх улюбленців молодий чоловік може безкінечно — які бувають качки яскраво-зеленого кольору, або індійські бігунці, які ходять у вертикальному положенні, чи китайські кури, які несуть блакитні яйця. Словом, чудес у пернатому світі безліч.
Серед пернатого господарства Сергія — куріпки селадони. Із замовлених 20 яєць вилупилося 15 пташенят. До дорослого віку дожило тільки шість. А потім у пташник увірвався хуліганистий кіт і передавив майже всіх, залишивши тільки одну перепеличку. Господар каже, що велике бажання було поквитатись із хвостатим злочинцем, але пожалів розбійника. Тож просто докупив підрощених півторамісячних куріпок — двох півників і чотири курочки. Вони навіть нестися почали ще в дорозі, поки їхали в Городню. Цікава ця порода тим, що несуть яйця вагою до 14 грамів, а самі виростають до 250 грамів. Живуть лише три роки, а тримають їх для яєць 8 місяців.
— Особливістю цих куріпок є те, що яйця, які вони несуть, мають блакитний колір, — захоплено розповідає Сергій, показуючи своїх вихованців. — Це на генетичному рівні знак того, що вони не переносять сальмонельоз. Тобто, їхні яйця можна вживати сирими без побоювання. Зараз у мене в інкубаторі також лежать яйця рідкісного виду – китайського розписного перепела. Вони виростають маленькі – вагою до 70 грамів. Але тривалість їхнього життя до 13 років. Живуть парами або невеликими сім’ями. Це декоративні птахи з яскравим окрасом. У клітці вони несуть яйця, але не висиджують їх. А якщо на вулиці у вольєрі – тоді залюбки. І в теплий сезон весна-осінь будуть вити гнізда. А ще вони мають вертикальний зліт, тож дах треба робити метрів два висотою, щоб голови собі не порозбивали. Наступного року планую завести три породи — китайську шовкову, яка дає м’ясо блакитного кольору. У неї натомість пір’я пух, як у курчат. Такі собі пухнасті кури. А також Арауканів — безхвостих курей, які теж несуть блакитні яйця. І декоративну сріблясту бентамку. Хочу, щоб люди милувались ними. І собі для душі.
Мама Сергія Людмила Борисовець, яка допомагає сину втілювати його мрію в життя, додає, що часу на таке хобі витрачається чимало. Вранці дві години витрачається на те, щоб повідкривати приміщення, де живуть птахи, провітрювати їх, почистити годівнички, понасипати корму та води.
— Це вранці він стільки витрачає, — посміхається Людмила. — А вечір взагалі до темної пори над ними сидить, все милується. — Годуємо їх дрібною кукурудзяною січкою, потім — пшоном і обмішкою з додаванням кропиви. Я на городі всю траву визбирую для птаства, адже ніякими хімікатами ми нічого не обробляємо — екологічно чисте огородництво. Ще вони обожнюють всіляких черв’яків, найменші пташата — борошняних, які є у продажу. І такі звуки цікаві видають — сюрчать. Весела компанія. Але догляду біля себе потребують ой якого. Та Сергію це у задоволення, адже займається птахами за покликом душі.
Читати також: Чернігівська броварня поки розливає власне пиво у… Дніпрі
Джерело: "Новини Городнянщини"
