21 вересня у Городні вночі 60-річна Тетяна БИРУЛЬ побив 25-річний Кирило Лисяк, знайомий її внучки. Бив по голові, тілу. Сталося це метрів за сто від її будинку.
— Почалося ще з літа. Лисяк час від часу погрожував мені, та я старалася не звертати уваги. Того злощасного вечора внучка Вікторія, десятикласниця, пішла до однокласниці. Сказала, що до 21.00 буде. Дев’ята година вечора — її немає. Десята, одинадцята — немає. Дзвоню — телефон не бере.
Десь о 23.30 вирішила пройти вулицею та глянути, де вона. Бачу попереду компанію — Віка, Лисяк, Соня, його знайома, і якийсь високий хлопець. Підійшли одночасно і моя донька з зятем.
Спитала в онуки, де вона була. Кажу: «О, Лисяку, ти знову тут?»
Він підбігає до мене, ударив по стегнах. Я маленька — 45 кілограмів важу, — відразу впала. Вдарилася потилицею. Він сів на мене, щосили ногами здавив боки, над талією. Відчула хруст і сильний біль. Кричав: «Я король Городні». Одночасно рукою тричі вдарив по обличчю біля скроні, мабуть, хотів оглушити. Підтягнув мене до асфальту і кілька разів за груди підняв та опустив. Каже: «Лежи, суко». В очах білина пішла. І зараз, уже місяць минув, перед очима чіткої картинки немає. Розмовляю з вами, а в очах помутніння.
Чую, хтось кричить Лисяку: «Підіймай її, фотографуй. Дави суку, щоб вона здохла». Що то був Лисяк — упевнена. Світив місяць. Риси обличчя роздивилася. Як і куртку зі смугами на рукавах, в якій він ходить. Мені здалося, наче він під кайфом був.
— Чому зять і донька вас не захистили?
— Донька рік тому вдарилася головою. У черепі тріщини та дві гематоми. З зятем Володимиром Боровиком я в натягнутих відносинах. Мене не захищав, у свідки не піде. Він і доньку часто ображає. Просила його покинути, та вона не хоче.
Врятував мене мій чоловік Олександр. Почув крик на вулиці та підійшов до нас. Де в мене взялися ті сили, піднялася навприсідки сама. Лисяк побачив Сашу, кинувся битися і до нього. Він каже: «Тільки тронь її». На що Кирило відповідає: «Я зараз і тебе тут покладу рядом». Чоловік узяв мене під руки і повів додому.
Викликали поліцію. Приїхав слідчий Панченко з напарником. Якщо Панченко мовчав, то напарник матюччя на мене горнув, називав дурочкою. Кажу поліціянту: «Яке ви маєте право мене ображати? Я проста селянка, а ви на службі. Повинні охороняти мене».
Повезли мене в лікарню. Плакала всю дорогу від слів поліціянта. Привезли у приймальне відділення. Ледь змогла вийти з машини. А вже потім цей же поліціянт сказав, що я бігла в лікарню, як коняка. Пригрозила йому, що напишу заяву на такі його дії. На що він тільки посміхнувся і знову матюків нагнав. Слідчий наказав йому заспокоїтися.
У лікарні зробили рентген. Зламані п’ять ребер. На лобі ґуля, обличчя синє від гематом. Струс мозку. Тиск 210 на 130, збивали до норми майже тиждень. Весь час була у стресі, невропатологиня виписала сильні заспокійливі. У лікарні провела два тижні, потім відправили додому на амбулаторне лікування. Лисюк забрав у мене п’ять років життя. Майже щогодини п’ю знеболювальні. Два дні не могла лягти, сидячи спала.
А деякі продовжують насміхатися наді мною. Уже три людини брехні мені розповідали, що я нібито п’яна валялася та мене побили. Я алкоголь взагалі не вживаю й ненавиджу. І вдома своїх ганяю. 17 років на льонозаводі працювала. Без роботи не сиджу. Як хтось покличе, допомагаю.
Тетяна Бируль — не єдина в Городні, що постраждала від компанії Лисяка. На початку березня молодик з чотирма підлітками побили трьох чоловіків.
— Суд іде, було п’ять засідань. Нас допитали як потерпілих, — виходить зі свого двору 54-річний Григорій БУГРИМ, інженер Городнянської філії Північного лісового офісу. Чоловік кремезної статури. Під два метри зросту і вагою за 100 кілограмів.
40 днів пролежав у чернігівській лікарні та два тижні — у Городні. Кістки, на щастя, усі цілі. Але в черепі була тріщина, закрита черепно-мозкова травма, крововилив у мозок, гематоми, тріщина кістки носа. Двічі МРТ робили. Сім місяців минуло, а голова й досі болить.
Про цю історію «Вісник Ч» детально писав.
— Яке покарання просите кривдникам у суді?
— Мене з Михайлом Федіним об’єднали в одну справу, Василя Воскобойника — в іншу.
Один з підлітків частково визнав свою вину, усі інші — ні. Він приходив з матір’ю до мене в лікарню. Казали, що він не винний, не бив мене. Будемо просити максимальну міру покарання, що дають за такий злочин.
— Гроші на лікування хтось пропонував?
— Ніхто. Витратив власних близько шести тисяч гривень. Усі чеки зібрав, з адвокатом склали заяву про відшкодування моральної та матеріальної шкоди на 130 тисяч гривень.
Побитих цією компанією насправді близько 15 чоловік. Люди бояться їх, — обурена Тетяна Петрівна. — Десь 10 тисяч гривень уже пішло на лікування.
Наступного після побиття дня приходили до мене в лікарню поліціянти. Питали, чи може Лисюк мені щось заплатити, щоб я забрала заяву. Та звідки в нього гроші? Ніде не працює. Буду також подавати до суду. Цю компанію треба садити.
* * *
— Слідчий поліції розслідує провадження за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу «Умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості». Покарання варіюється від виправних робіт до позбавлення волі на строк до трьох років, — повідомила Наталія СЛАБЕНЯК, речниця Головного управління Нацполіції в області. — Наразі триває досудове розслідування.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Зламав ніс, потрощив череп дружині, вона пробачила. А суд дав шість років тюрми
- На Чернігівщині син до смерті побив власну маті
- Депутат побив 24-річну поліцейську? Що каже підозрюваний
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
