Олексій Ільченко – командир відділення чернігівських рятувальників. На службі вже 25 років. Нещодавно отримав медаль «За врятоване життя», яку особисто йому вручив президент Володимир Зеленський.
Олексій розповів «Часу Чернігівському», як починав свій шлях рятувальника, пригадав перший виїзд на гасіння, порятунок чоловіка на пожежі, відзначив свою дружню команду ряятувальників.
Каже, що за 25 років служби багато чого змінилося. Завдяки новій техніці та обладнанню зараз вдається швидше реагувати і витрачати менше часу на порятунок людей. Детальніше у нашому відео.
Олексій Ільченко командир відділення, головний майстер-сержант, пряма мова:
"У мене все почалося з служби армії. Потрапив у Київ. Там служив військовим-пожежником. Після армії була мрія далі виконувати обов’язки пожежника. Спробував і вийшло у 2000 році навесні прийняли до пожежної частини. З того моменту тут. Місця роботи не міняв. Подобається.
Мої обов’язки – це керувати роботою відділення на пожежі. Приїздимо, даю задачі і сам на рівні з усіма працюємо. Перше завдання - порятунок людей. Дивимося по ситуації, гасимо вогонь, рятуємо матеріальні цінності. Але основна задача – це порятунок людей.
Перший виїзд - в селі Малинівка баня горіла. Приїхали удвох з водієм. У мене був водій, який багато вже служив. Допоміг, підказував. Баня горить, люди кричать, паніка, а я отакими очима дивлюся. Водій каже, щоб на ствол подавав воду. Слухався його, в мене було бажання і вийшло все.
Було і до повномасштабного вторгнення - на пожежах рятували людей. Було по-різному. Якось приїхали на пожежу, а під’їхати не могли, а там вогонь, люди кричали, що в будинку людина. Побіг без нічого. Так не можна, але ситуація потребувала. Відчинив двері. Бачу нога, все в диму. За ногу взяв чоловіка, витягнув - і людина живою була. Якщо б об’їхали і апарати вдягнули, то було б по-іншому. Під час повномасштабного вторгнення були різні випадки: людей відкапували з під завалів в різних місцях. Всякого було. Це не тільки я, всі з мого відділення цим займаються.
У нас дуже гарний колектив. Це важливо. Можна працювати на будь-яких ситуаціях.
Для мене це була несподіванка. Я не розразовував. Ніколи не чекаю нагород. Не за це працюю. Коли я побачив і дізнався, що президент буде, було приємно, що така відзнака за мою службу. Кожен з членів мого колективу достойний такої нагороди.
Коли заступав чергувати на початку служби були ЗІЛи-130. Проходить час і техніка змінюється. Зараз багато нової техніки. Різні авто. Виїжджаємо на аварії, ДТП з гарним інструментом. Зараз нові машини з новим обладнанням. Прогрес є.
На цих машинах насоси, які потребують менше часу, щоб запустити. Вода швидше подається. Чи коли виїхали на аварії, то інструмент для деблокування він легкий, на батареях. Легко і мобільно працювати, ніж раніше. Менше витрачаємо часу для порятунку людей."
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке:
