23 вересня в селі Ковчин на Куликівщині помер 65-річний Михайло Пищур. По чоловіку за кілька тижнів до цього потопталась сусідська корова.
— Якби корова односельчанки його не потовкла, ще жив би. Він так хотів дочекатися сина з фронту. Мого синочка виростив з шести років. Той батьку довіряв усі секрети. Скільки не випитувала в Миші, про що вони говорили, не признався. Ми прожили 22 роки. Доньці 15, тепер лишилися без підтримки, — тамує сльози 49-річна Наталія Трейтяк, вдова. — Я інвалід, ходжу з паличкою. Чоловік теж був на групі. Десять років тому йому видалили нирку, онкологія. Та ми старилися, аби все було, як у людей. І хазяйство, і город. Він мене жалів, знав про проблеми з кістками.
Як похолодає, сам гарбузи різав, насіння вибирав, аби я рук не застудила. І я його жаліла. Бувало, і сніг повідкидаю, і котел у церкві протоплю замість нього. Слідкувала, аби вчасно приймав усі призначені ліки. І він жив. Набере сала, хліба, яблук — і на риболовлю. Каже: «Біля річки добре дихається». Щодня гнав корову в череду і забирав. І 11 серпня пішов зустрічати. Там його в спину вдарила корова Надії Жигир, повалила, ще й потопталася. Ця корова вже не вперше на людей нападає. Раніше, було, притисла у дворі сусідку, напала на 13-річну дівчину, одяг пошкодила. Та після цього Надія її не збула.
Михайлу корова побила грудну клітку, ребра, нарушила єдину нирку. У нього стали набрякати ноги. Надія дала п’ять тисяч гривень на лікування. Два тижні пролікували в Куликівці і виписали.
- Останніми днями вже вставав з ліжка, потроху ходив з двома палицями. Казав: «Ось бачиш, мені вже краще. Одужаю, допомагатиму». Смерть чоловіка стала для мене шоком. Приїхала «швидка», спитали: «Скільки років, чим хворів?» Розтин не робили, написали причину смерті онкологія. Я погано тоді сображала, бо накололи заспокійливим. Уже згодом дільничний поліцейський сказав, що треба було розтин робити. Думаю, він би все показав.
Я цього так не залишу. Не знаю, доб’юся правди чи ні. Та заради пам’яті Михайла старатимуся.
Що каже сусідка?
— Красулю свою тепер у череду не ганяю, припинаю недалеко від дому. Така хороша корова, їй лише чотири роки, а доведеться збувати. Людям не продаси, бо, не дай Бог чого, претензії будуть, хіба на м’ясо. Вигодую всі запаси кормів і здам, — зітхає 69-річна Надія ЖИГИР. — Дуже шкода, якась чорна смуга. Після того, як поховала чоловіка — йому було 49 років,— п’ять корів поміняла: то ялівка, то лейкозна, то ще щось, як пороблено. Цю виростила, така сумирна.
— Але Михайло — не перша людина, на яку вона напала.
— Не знаю, чому так. Можливо, її чимось обідили, і зло тварина затаїла. Може, якась корова її ззаду рогом ударила. Без причини ж нічого не стається.
— Наталія стверджує, що ви казали: «Аби не дрочив, корова не торкнула б».
— Не говорила такого. Він був дуже слабий, ледве ходив. І чомусь без палички, де багато худоби.
Авторка: Валентина ОСТЕРСЬКА, "Вісник Ч"
