До Часу Чернігівського почали надходити скарги від мешканців Коропської громади щодо розподілу гуманітарної допомоги, яка чомусь потрапляє лише «до своїх».
Уважні коропці помітили, що місцеві підприємці привозять таку допомогу, а потім по завищеним цінам продають.
До речі, про ціни:
«Ціни в громаді підвищує, хто як хоче: у різних магазинах від одного постачальника націнка дуже різна. Деякі підприємці навіть нехтують забороною продавати спиртне в умовах воєнного стану. Приміром, у Короп завезли пиво…», — йдеться в одному із повідомлень.
Найбільше ж місцевих обурює «дєльожка» ліків, які привозять волонтери у місцеву лікарню. Так, у неприємній ситуації опинився, зокрема, один із таких волонтерів, який особисто привіз два ящики бинтів, а за декілька днів звернувся з дитиною, яка потребувала перев’язки. У наданні допомоги відмовили, мотивуючи відсутністю перев’язувальних матеріалів (і це у громаді, на території якої бої безпосередньо не ведуться!).
Така ж ситуація й з медичними препаратами, які б мали розподілятися по ФАПам. Але ж ні — з центральної лікарні передають таке, що й у мирні часи не використовувалося, або ж проста відповідь: немає.
Наведемо приклад ще одного волонтера, який доставляє гуманітарку у громаду. На його переконання, вона «ділиться між своїми», а залишки (на тобі, небоже, що мені негоже!) віддають людям.
«Після чергового рейсу волонтер вчинив по-своєму: частину віддав керівництву громаді, частину — особисто роздав вимушеним переселенцям, яких приїхало сюди чимало. Одна працівниця селищної ради прибігала до нього, сварилася, навіть прокляла», — обурюються коропці.
Нарікають і на місцевий підрозділ Товариства Червоного Хреста, яке також не пройшло перевірку війною у громаді: люди розчаровані поділом на «своїх» та «інших».
Водночас на Фейсбук-сторінці Коропської селищної ради її голова Володимир Куніцин зазначив, що гуманітарна допомога, до якої дотична селищна рада, видається у приміщенні ради. До того ж усе відбувається відкрито — під постійним відеонаглядом (записи зберігаються 20 днів).
«Вважаю, що було б дуже правильно, якби вся гуманітарна допомога видавалася в одному місці, а не так, як зараз, у чотирьох. Та допомога, яка надходить до нас, буде вся тут (ред. – приміщення селищної ради). Закликаю людей, які нам допомагають, в тому числі й підприємців, об’єднатися, щоб люди не бігали по всіх місцях, а отримували необхідне в одному місці. Ми готові співпрацювати з усіма. Це приміщення — не моє особисте, воно спільне. Тож і має слугувати на користь усієї громади», — пропонує Володимир Куніцин для уникнення непорозумінь.
