Його поховали лише нещодавно поряд з батьком та братом у рідному селі. Леонід Грищенко у Ягідному доглядав за хворою мамою, коли у село вдерлися рашисти. Колишній опер не втік, не сховався, не міг покинути маму. Навпаки він чекав зустріти ворога. Леонід був ще й мисливцем і мав зброю, яку приготував для захисту. Його зять згадує їх останню зустріч.
"Я приїздив 2 березня. Він казав: "Якщо прийдуть у село, то одного да вб'ю". Він розумів, якщо зайдуть орки, то не буде сидіти на місці, не буде ховатися в погребі", - розповідає Павло зять Леоніда Грищенка.
Односельці достеменно не знають, як саме загинув Леонід Грищенко, бо налякані люди ховалися від обстрілів, хто де. Нашпиговане кулями тіло чоловіка знайшли на одній з вулиць. Леонід дав бій окупантам, бій який виявився останнім у його житті. Односельці переказують останні слова героя, які він сказав своїй матері.
"Куди ти синочок ідеш? Воювать. Куди ж ти проти такого попреш? Оглянувся, закрив двері і всьо. Кажуть, одного вбив, ще одного поранив", - згадує Олександра Андріївна жителька Ягідного
"Його розстріляли на 3й вулиці. Як ідеш перша хата", - каже Олексій Іванович, житель Ягідного.
Тіло Леоніда Грищенка ще довго пролежало на вулиці. Рашисти не дозволяли людям його поховати. Згодом в будинок, де жив герой, потрапив снаряд і хата вигоріла вщент.
"Ось, що лишилося від дому, в який ми приїздили з дружиною. Тут він жив останні 3 роки. Бо була хвора мати", - розповідає Павло, зять Леоніда Грищенка.
Ягідне, як і його мешканці пережили жахіття війни. Всім відома школа, де окупанти у нелюдських умовах тримали понад 300 жителів села, частина з яких померла. А ті, що вижили на все життя запам'ятають, що приніс в село "рускій мір".
"Я другу війну переживаю. Гітлерівців пережив і вас, кажу, переживу, сволота. Покрали усе, постріляли відра, кастрюлю, сковорідку, газову плиту", - каже Олексій Іванович, житель Ягідного.
Читати також: Більше 300-т жителів Ягідного під час окупації росіяни закривали у підвалі
