Твір, який торік побачив світ - “Зовсім не страшна книга” невдовзі стане фільмом з майже тотожною назвою - “Зовсім не страшний фільм”. Видання присвячене паліативній медицині і життю родини із людиною, яка вже 16-й рік є паліативною пацієнткою. Мова йде про авторку книги - чернігівську письменницю Анастасію Леухіну та її маму Олену Іванівну, яка кілька років тому захворіла на рак. Пані Олена стала головною героїнею як твору, так і кіно.
Хворобу героїні вдалося подолати, однак опромінення дало наслідки на організм, з якими, на жаль, вітчизняна медицина поки що погано дає раду. Максимум - підтримувати життя на певному рівні. Письменниця це і робить, щодня піклуючись про свою маму. Фактично книга народилася з того, що донька мусила бути креативною у тому, аби змусити маму не боятися ходити до лікарів. Разом з власним досвідом авторка зібрала історії інших людей, які живуть із паліативними пацієнтами.
Це все стало основою сценарію майбутнього фільму. Проєкт видався цікавим Держкіно, яке надало фінансування для роботи. Протягом минулого року тривали зйомки “Зовсім не страшного фільму” на чернігівському мистецькому хуторі “Обирок”, про що повідомила зі своїх сторінок у соцмережах режисерка проєкту - донеччанка Єлизавета Стрій, для якої це кіно стало дебютним.
Продюсерка фільму Оксана Іванців розповідає:
Усі історії наших героїв ми розповідаємо у фільмі. І, власне, історію самої Насті, її боротьби. Як вона з усім цим балансує та намагається впоратися, що насправді дуже складно.
Продюсерка говорить: завдання стрічки - надихати інших людей, показати, що із діагнозом життя не закінчується. Його можна прожити повно.
Олена Іванівна - людина активна, їй подобається ділитися досвідом, попри той факт, що у неї життя як американські гірки - то погано, то добре. Але вона живе на повну так, як не завжди роблять здорові люди. Я думаю, це буде одним із надихаючих елементів фільму.
Фільм доводить - там, де є любов і підтримка - завжди легше пережити складні обставини. Бо, коли в сім’ї з’являється людина із паліативним діагнозом - це означає кардинальні зміни і для всіх, хто живе разом із таким пацієнтом. Без винятків. Тому фільм намагається знайти відповідь на питання - як боротися із емоціональним вигоранням, як жити далі?
Фінансування від Держкіно дозволяє покрити витрати на кіновиробництво, однак промокампанія - це вже за власний рахунок, розповідають творці фільму.
Раніше продюсерка Оксана Іванців в інтерв’ю “Українському радіо” повідомляла, що кіно вийде на широкий загал на початку 2022-го, однак, на сайті Держкіно, зокрема, у розділі рішення Ради з державної підтримки кінематографії зазначено, що за поданням режисерки фільму Єлизавети Стрій у відомстві погодили подовжити строки кіновиробництва “Зовсім не страшного фільму” до 31 грудня 2022.
