Кажуть «Будемо з хлібом - будемо з усім». У війну ця приказка особливо актуальна. Через російську військову окупацію чимало сіл та містечок Чернігівщини на місяць і більше забули смак хлібу: населені пункти було відрізано від централізованого продуктового постачання.
Росіяни блокували все - від поставок готового хлібу до його окремих інгредієнтів. Від цього страждали й громади, які хоч і не були безпосередньо окуповані, проте через дорожню географію теж опинялися у продуктовій облозі.
Ми дізнавалися, як у обложеному понад 30 днів Чернігові та решті населених пунктів вирішували проблему з хлібом.
Це звучить неймовірно, але у практично заблокованому обласному центрі навіть під бомбардуваннями не припинило виробництва підприємство «Наша ***». І сьогодні, коли місто вже вільне, його керівниця Оксана каже: проблем стільки, що годі й хапатися. Там треба знайти фуру борошна, там - дріжджі, і все це розбитими шляхами доправити у Чернігів.
- Тож вибачте, довгої розмови не буде, надто багато справ! - виправдовується підприємиця.
Інше хлібопекарське підприємство Чернігова (також не даємо назву, оскільки це стратегічно важливий об’єкт- ред.) працює із початку війни майже без зупинки. Його працівники не злякалися. Працювали в екстремальних умовах без світла і за нестачі води. Випікали тільки білий хліб. У кінці березня вийшли на показник 10 тисяч хлібин на добу. Звісно, з довоєнними показниками годі й порівнювати. Втім, так хоч частина військових та цивільних мала свіжий хліб.
- Наші люди розуміють важливість своєї праці. Вони йшли на роботу, незважаючи на обстріли та страх. Розуміли, що чернігівців треба годувати. Що без хліба всім буде дуже тяжко, - розповіла Світлана, начальниця цеху підприємства.
Світлана, начальниця цеху підприємства
Не було би щастя, та нещастя допомогло. У Понорницькій громаді налагодили виробництва хліба на заквасці. Добова потужність доволі висока: до 100-120 хлібин. Нову марку хліба назвали «По-селянськи», розповів один з ініціаторів новації, місцевий підприємець Володимир Селянський.
- Була паніка: нема ані дріжджів, ані борошна, ані якогось обладнання. Але був дух, віра та друзі. Ми зібрали у кого що є, а ще у мене є технолог, моя однокласниця. Ми і раніше думали за це (виробництво хліба - ред.), але думали-думали, а робити довелося все тут і зараз. Я розумів, що ми в оточенні, дріжджі нині є, за тиждень їх нема. Тому треба робити хліб на заквасці.
Той самий хліб «По-селянськи»
Володимир Селянський описує процес: крохмаль виробляє один підприємець, інший - молоко, третій - оцет. Поруч - Кролевецька громада, де роблять якісне борошно. Місцеві - мололи крупи із власного збіжжя. Коропський міст все це з‘єднує. Так і єдналися - щоб пекти хліб.
Місцевий хлібозавод припинив працювати тут ще років 30 тому. Тож вирішили - будь-що робитимуть хліб самі.Хоч і небагато: по півхлібини чи третині буханця на людину, але своє.
Відкоригували процес. Скажімо, аби виготовити аж 500 кг тіста треба довго робити закваску. Тож у Понорниці вирішили пекти невеликими партіями, так швидше. Тим паче, що чекати підвозу компонентів було нізвідки - мости скрізь зруйновано, а Чернігів тоді був у облозі.
- Так вийшло, що я напередодні купив приміщення нашого хлібозаводу. Без вікон та дверей, тільки стіни. У 1990-ті масштаби були одні, зараз інші. Але ми робимо, - розповідає Володимир Селянський. - Враховуючи те, що до громади переїхало чимало людей з тимчасово окупованих територій - життєво важливо було уникнути продуктового дефіциту.
Володимир Селянський
У Понорниці тепер вважають: поруч є знамениті Рихлівський монастир, Мезинський парк, а скоро майбутні туристи зможуть скуштувати і місцевий хліб за унікальною рецептурою.
Також місцеве виробництво хліба налагодили і в селі Деснянське. Нині у громаді немає проблем із головним продуктом. Аби цього уникнути, магазини прив‘язали до певних вулиць. Якщо ситуація погіршиться - кожен знатиме, де саме може купити хліб.
Місцеві жителі кажуть, що нинішній хліб і смакує геть не так, як до війни. Навіть ті, хто раніше не любив таку їжу, тепер із задоволенням куштують. Смак та аромат свіжої випічки на заквасці ні з чим не порівняєш.
Популярна телеведуча шоу “Ревізор” Юлія Панкова добре відома чернігівцям. Сюди вона приїздила на ревізію закладів. А ще вона непогана кулінарка, однак за випічку змусила взятися недоля - її дім у Гостомелі захопиликадирівці, які понад 2 тижні утримували в ув’язненні всю її родину. Тож, довелося пекти у підвалі у комині у звичайній гусятниці. Телеведуча у соцмережах поділилася рецептом.
- Одного разу я вирішила спекти хліб – у гусятниці, на вугіллі. Він обвуглився, був чорним, але смачним – дріжджовим, справжнім. Пишу рецепт вам усім, якщо ви опинилися в таких же умовах, як і я. Столова ложка дріжджів, столова ложка цукру, чайна ложка солі, 2 чашки теплої води, 5,5-6 чашок борошна, розчинити у воді все, потім вводити борошно по чашці (240-250 мл), вимішати тісто 5 хв (воно липке), дати 1 годину підійти, випікати.
⠀У Новгороді-Сіверському тривалий час пекли хліб у місцевій пекарні “Наш *** ”. Також займалися цим підприємці Володимир та Ольга Сиродої, у місті вони відомі як власники популярної піцерії Bella Pizza.
Наталія Тягнирядно, відома чернігівська журналістка та підприємиця, уродженка Коропщини, розповідає, як на її малій батьківщини давали собі раду з дефіцитом хліба:
- Громада, сила духу якої незламна. Люди, що не втрачають відчуття єдності і взаємозв'язку. Це - хліб! Випечений за відсутності відповідних інгредієнтів. З борошна, зерно для якого зібране по крупицях з усієї громади. Без дріжджів, зате з величезною вірою і любов'ю. Його замішували і випікали мужні дівчата Коропського хлібзаводу. І він надзвичайно смачний. Я не їм хліба вже понад 2 роки, а тут не втрималася. Він - бездоганний, а ви-неймовірні! Хай Бог вас оберігає. Мирного неба і незламності духу!
Хлібина Наталії Тягнирядно (Коропська громада)
Чернігівець Костянтин Качалов теж поділився рецептом, як він пече хліб. В обласному центрі доставка продуктів і досі – тема чутлива.
- День 43. Продовжую покращувати навики як пекар. Оце от авторський рецепт паляниці. Без молока та яєць, проте з майонезно-дріжджового тіста. На смак непогано.
Хлібина Качалова (Чернігів)
Але найбільша скрута з хлібом була в окупованих громадах: Іванівській, Михайло-Коцюбинській, Слобідській тощо. Тут побачили свіжі буханці тільки зі звільненням територій від російської окупації.
До приходу ЗСУ місцеві жили на власних запасах - знову ж, вишукуючи по крупицях борошно, цукор, молоко. Подекуди перемелювали запаси зерна і збіжжя, призначених для посіву.
Тож першими у такі звільнені села доставляли палети з хлібом саме військові та голова ОВА В‘ячеслав Чаус.
Відтак, свобода має присмак хліба.
В’ячеслав Чаус із командою привезли хліб у Шестовиці (Киїнська громада)
