Жорстока битва точилася за Чернігів зі боку київської траси. Загарбники підійшли впритул до міста. В Чернігові вже готувалися до вуличних боїв. Воїн із позивним " Михалич" - один з найстарших у своєму підрозділі. Він бачив, як голодні собаки їли целофан, а села навколо Чернігова нагадували йому Сталінград.
Під впливом війни "Михалич" почав писати вірші, з якими захисники Чернігова йшли у бій. Про битву за Чернігів воїн розповів "Часу Чернігівському".
"Михалич" оборонець Чернігова:
З початком війни був на пенсії, але коли прозвучала сирена, через тиждень я сказав, що прийшов мій час. Ми зібралися. Взяв вєщмєшок, з яким служив давно, лейтенантом був. Коли пройшов оборону Чернігова, буду відчувати тепер себе точно офіцером.
Мені через 2 місяцв 66 років і в цьому віці я для одних був батьком, братом, дідом, але всі сприймали, як побратима, старшого товариша. Були ситуації, коли треба було навчити, вижити, вчасно зреагувати в польових умовах приготувати поїсти.
Коли виникла загроза вуличних боїв, були створені групи різаків по всьому периметру Чернігова. Мене назначили командиром різак-4. В підпорядкуванні були відділення гранатометників.
У Количівці нагадало місцями Сталінград, розбиті будівлі. Вразили собаки, які залишені людьми. Був випадок, коли собачка на прив'язі і вона їсть целофан. Побачивши мене, півметра втягнула у себе, не встиг підбігти. Коли її відпустив, вона від мене не відходила, в окопі сиділа. Підійшла овечка обпалена, рани, очі посліплені, притулилася. Чим міг допомогти?
Війна зачепила всіх, у кожного є родини, а батьківщина починається з родини.
Війна сколихнула свідомість всіх. Такий дар божий є у мене. За цей період ціла пачка віршів. Пишу ночами. Вірші, народжені війною. Кожен раз їм роздавав, просили почитати вірші, дай екземпляр.
Та є ще в Україні сила й воля ... ми всіх здолаєм ворогів.\
Читати також: Пережив тортури у полоні і знову захищає місто: оборонець Чернігова про бої у Новоселівці
