«Доброго ранку, редакціє. Мене звуть Сергій. Я з 2012 року живу в Сіетлі (США). Прочитав статтю про Ярослава Чуба. Зв’яжіть мене з ним. Чим зможу, допоможу... Є нюанс: я відстаю за часом на 10 годин. Чекаю на реакцію. З повагою.»
Такого листа отримав «Вісник Ч» після публікації. Вона була 26 вересня. Про Ярослава ЧУБА з селища Ладан на Прилуччині. 30-річний боєць-зенітник. Батько чотирьох дітей. Отримав важке міно-вибухове поранення. Під Білогорівкою на Луганщині. Після поранення розвинувся остеомієліт. Запалення кісток. Гниють кістки, гниють м’які тканини.
Написала свої контакти. Сергій передзвонив. Того ж вечора зв’язався з Ярославом.
— Продовжили спілкування? — запитую Ярослава.
— Так, — сказав. — Двічі скидав гроші. Раз 500, потім 300 доларів. Переказ саме в доларах. Він знає, що я думав їхати в Нідерланди. Казав, якщо зможу, щоб дзвонив. Кажу, буде скучно, — не втрачає Ярослав почуття гумору, — дзвонитиму.
***
У Нідерландах Ярослав з 13 листопада. У місті Маастріхт. На лікуванні від Міністерства охорони здоров’я України.
— Був на процедурі, — передзвонює. — Вводили цукор радіоактивний. Лежав 45 хвилин. Тоді КТ зробили. Комп’ютерну томографію.
Точніше, ПЕТ-КТ. Належить до методів ядерної медицини. В основі використання радіоактивних міток. Щоб визначати патологію на молекулярному рівні.
— Лікарня велика, — ділиться. — Типу клініки чи інституту. Усе блоками. Багато переходів. Заблудитися можна.
Спілкується з персоналом через перекладача. Онлайн-перекладача. Користуючись додатком у смартфоні. Перекладає свої слова на голландську. Персонал — навпаки.
— Тут голландська мова, — наголошує. — Вони англійську не вельми й знають.
Розказує, що з України в Європу 20 поранених летіло. Був спеціальний рейс з Польщі.
— Проблеми у всіх різні. У Нідерландах четверо лишилося. В Амстердам (столицю) прилетіли разом, а далі — у різні лікарні.
***
Потрапити за кордон було непросто.
— У МОЗ скинув документи. Сказали, через два тижні буде результат. Стане відомо, яка країна візьметься лікувати. Минув час, передзвонюємо. Кажуть: «На жаль, ніяка країна не хоче».
До Приходька, народного депутата, звернулися, — продовжує. — Хлопці клопотали, побратими. Я у ветеранській спілці. Громадська організація, з печаткою, бланками.
Борис Приходько народився в Лосинівці на Ніжинщині. Тож земляк допоміг.
— У Приходька була зустріч з міністром охорони здоров’я. З Віктором Ляшком. І він за мене говорив, я зрозумів, напряму. Через два дні мені з МОЗ передзвонили. Сказали: «Нідерланди беруться». Попросили, щоб закордонний паспорт був. Або біометричний. Я зробив, бо в мене не було.
***
— Не знаю, на скільки сюди приїхав, — каже. — Як лікуватимуть, теж ще не знаю.
У Чернігівській міській лікарні №2 покладалися на операції. З кістковим цементом з антибіотиками. Була одна. Чистили кістки, наповнювали цементом. Після неї стало краще.
— Я після того двічі в Київ їздив, — згадує. — У восьму міську лікарню. Потім у третю міську. До фахівців по м’яких тканинах. У мене некроз саме м’яких тканин. Не заживають рани.
Сказали: «Нема сенсу різати. Чим більше різати, тим швидше інфекція розвиватиметься». Вони (лікарі) зроблять свою роботу без проблем. А як зробити фасад без фундаменту? Треба з кістками навести лад. А тоді вже з м’якими тканинами.
Щоб навести лад з кістками, головне, вивести гноєтворну бактерію. Вона у всьому організмі. Які аналізи не здай, показує її. Ніби рак потихеньку з’їдає організм.
— Мені пластики треба всі перероблювати, — каже. — Ті, що робили раніше. Бо там тільки шкіра прийнялася. А м’язи, якими залатували дірки, повигнивали.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- «Усе піддається лікуванню на цьому апараті»: в онкоцентрі - новий прискорювач
- Жінка з Чернігівщини розповіла, як їй оперували грижі
- В чернігівській обласній дитячій лікарні відновили роботу басейну
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
