Що робить Чернігів містом-героєм? Не лише героїчна оборона його захисників, а й спільна, буквально, командна робота багатьох його жителів задля перемоги. Мова йде про представників критичної інфраструктури, зокрема, комунальників. Непоказну сміливість в період російської блокади виявляли сотні енергетиків, водопровідників і… газовиків. Видання “Українська правда. Життя” опублікувало матеріал про чернігівського представника газового господарства Олександра Ященка. Він одружений та виховує 4-річну доньку, яка лишилася із батьками у місті, майже місяць переховувалася разом з матір’ю у бомбосховищі на роботі батька.
Чернігівець вирішив стати зварювальником після армії. Думав, це тимчасово. Але прийшов працювати в міськгаз і залишився. Сестра ще до війни пропонувала йому влаштуватися на небрудну роботу з більшою зарплатою. Але він відмовився. Бо шкода кидати місце, якому віддав стільки років життя.
24 лютого герой розповіді збирався на роботу під завивання сирен у Чернігові. Каже, одразу зрозумів, що почалася війна. Однак не міг збагнути, що буде далі. Тривожна валіза уже стояла напоготові.
"Підготувалися, хоча до останнього не могли повірити, що це станеться", – згадує чоловік.
Щойно почалася війна, багато колег Олександра були змушені вивезти рідних з Чернігова. Два десятки машин міськгаз віддав на потреби Збройних сил України. На все місто залишилися працювати лише аварійка та дві машини по три особи на кожну.
"Ще два начальники і ми втрьох: водій, майстер та я, зварювальник. І все", – розповідає Олександр.
Не треба бути математиком, щоб зрозуміти, як складно такій невеликій кількості людей забезпечувати газопостачання у багатотисячному місті, яке ворог майже щодня обстрілює з повітря.
"Ми розуміли, що одна машина (аварійка – ред.) на місто – це мало. Переробити все неможливо. Багато людей поїхало – це більше ніж 50%. Але тисяч 120 залишалися у місті. Багато людей похилого віку, які не могли виїхати", – каже зварювальник.
Олександр пригадує одну з найнебезпечніших ситуацій за час війни, коли ремонт газопроводу міг коштувати життя - тоді ремонтували газогін, ще й під час артобстрілу.
"...Зварювання досить трудомісткий процес, а під час обстрілів – і поготів. Але воно не так важко, як стрьомно, вибачте за таке слово, варити трубу, коли над головою снаряди свистять. Вариш – а воно "бабах-бабах" в двох метрах. А ти мусиш продовжувати варити", – наголошує чоловік.
Олександр розповідає, що працювати доводилося без продиху майже 50 днів. Щойно припинялися обстріли – потрібно було виїжджати усувати витік на черговому газопроводі, аби у чернігівців був принаймні газ. "Принаймні", тому що з усіх комунікації міста в умовах бойових дій вдалося втримати лише газопостачання.
Окупанти пошкодили багато міської інфраструктури: і газоредукувальні пункти горіли від обстрілів, і підземні газопроводи розбомблені, і будинкові від уламків – як решето. Коли проїхати було неможливо, то наслідки "русского мира" ходили ліквідовувати пішки.
"Але після авіабомб нам вже, мабуть, нічого не страшно. Шкода дуже загиблих та скалічених людей і місто. Зруйнували жахливо, – зі смутком в голосі каже Олександр і тут же додає, – але нічого, все відбудуємо!"
Олександр додає, що за роботу в умовах війни на йому обіцяють дати "шостий розряд" зварювальника.
Рідні дізнавалися новини про Чернігів та сферу роботи Олександра лише з відеозвернень голови Чернігівської військової адміністрації В’ячеслава Чауса, адже зв'язок зник повністю.
Нині, на щастя, брат із сестрою зідзвонюються регулярно.
Читати також: Дороги, газ та електрика: як відновлюється Чернігівщина
