Час Чернігівський

Про це повідомив на своїй сторінці в соцмережі Facebook перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Максим Мартинюк.

При цьому в Україні налічується близько 400 тис. пасічників, які виробляють близько 70 тис. тонн меду. Близько 57 тис. тонн меду Україна експортує – переважно в Європейський Союз. Найбільше український продукт смакує у Польщі, Німеччині, Франції, Бельгії, Угорщині.

Наші конкуренти у цьому питанні – Китай, Аргентина, Мексика, Нова Зеландія.

До слова, безмитно Україна відпочатку могла продавати всього 5 тисяч тонн солодкого товару. Решта продукту їде за загальними умовами.

З 1 жовтня 2017 р. ЄС запровадив додаткові безмитні тарифні квоти на сільськогосподарську та харчову продукцію, яка користується найбільшим попитом в ЄС, терміном на 3 роки в рамках тимчасових додаткових торговельних преференцій ЄС для України. У переліку є і мед, якому плюсують ще 2,5 тисячі тонн, тоді коли початкова позначка на поточний рік складала 5,4 тисячі.

— Галузь бджільництва сьогодні є однією з найбільш динамічних в аграрному секторі. За останні 10 років експорт меду збільшився у сім разів. Я особисто називаю мед нашим «експортним шлягером, — зазначила заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань євроінтеграції Ольга Трофімцева під час відкриття виставки-ярмарку «Бджільництво-2017».

Однак, пасічники Чернігівщини не поспішають на ринок Європи. Чому?

— Зараз оптова ціна за кілограм 36 гривень, тобто трохи більше євро. У тому ж ЄС мед у своїх купують вдвічі, а то і втричі дорожче. Мед забирають перекупщики. Вони ж і «заправляють» усім та перешкоджають утворенню кооперативів. Теоретично асічник може експортувати мед самостійно, але вартість аналізів настільки висока, що фінансово це йому не під силу. Та й обсяги продукту не ті, – зауважує керівник ГО «Бджолярі Ніжинщини» Петро Балаш.

* * *

Ще одна проблема — якість меду. Вітчизняний продукт експортує 51 організація, три з яких потрапили у чорний список через перевищення вмісту антибіотиків. У нашій країні сертифіковані лише 16 препаратів, які дозволено використовувати у бджільництві, але на ринку їх набагато більше. Левова частина (майже 80%) надходить із Росії.

Самі ж пасічники зауважують, що більша проблема у невідповідальних аграріях.

— Чому хворіють і гинуть бджоли, бо аграрії використовують сильні пестициди і не попереджають про період обробки. З цього приводу об’єднання бджолярів зверталися і до профільних обласних управлінь, і до міністерства. Однак, в цих установах навіть відповідальної особи нема, не те, щоб окремого відділу з підтримки галузі. Все ж останнім часом справа таки зрушила з місця. За роботу взялася обласна адміністрація та Держпродспоживслужба, — розповідає Петро Балаш. - Ще одне не менш проблемне питання: що ж їсти бджолам? Наразі майже всі поля засіяні ріпаком, кукурудзою, соняшником. Останній хоч і стане в нагоді трудівницям, однак його теж інтенсивно обробляють, — додає пасічник.

Чиновники зазначають, що варто навести лад у галузі загалом. Зокрема, необхідно зробити перепис пасік, визначитися з обсягами виробництва.

Адже український пасічник необлікований, закритий, не показує кількість сімей, місце розташування пасік і своїх потенційних можливостей.

Та, окрім розуміння дій поки не видно.

Зокрема необхідно імплементувати Директиву 2001/110/EC relating to honey (стосовно меду). Цей документ встановлює вимоги до показників якості меду та до його маркування, яких мають дотримуватися як експортери, так імпортери солодкого продукту. Втім — віз і нині там.

До слова, наразі в Україні не існує жодних обов’язкових вимог до якості меду. Відповідний державний стандарт України (ДСТУ 4497:2005) є добровільним, виробники дотримуються його виключно за власним бажанням.

Такий підхід до контролю якості харчового продукту незрозумілий європейцям. Відтак, переважна більшість товару їде у великих діжках як сировина для подальшого змішування. Як результат: менша вартість та відсутність напису «Made in Ukrainе» (є напис маленькими літерами, що "сировина походить з ЄС та країн поза ЄС").

Поступово український мед втрачає свої позиції на зовнішніх ринках. Мінус 40% — таку цифру озвучила національний консультант Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), ринковий аналітик Анна Бурка на своїй сторінці у Facebook.

Тож для того, аби остаточно не випустити з рук потужне джерело підвищення економіки країни, потрудитися варто і законотворцям, і виробникам.

Варто знати: як везти мед до ЄС

Є декілька експортних етапів, основний, звичайно ж, — отримання відповідних сертифікатів.

Дещо можна здобути в Головному управлінні Держпрожспоживслужби в області, наприклад сертифікат з результатами лабораторних досліджень на кожну партію вантажу.

Загалом в ЄС хочуть знати відсоток забруднюючих речовин у продукті (Регламент (ЄС) № 315/93), максимальні межі залишків пестицидів (Регламенті (ЄС) №396/2005), витримати вимоги до маркування тощо (Директива 2001/110/ЄС). Також необхідно надати вичерпну інформацію щодо всього ланцюга виробництва та переміщення продукту (Регламент (ЄС) № 178/2002 ).

Замовники можуть вимагати від виробника наявності сертифікату відповідності певному міжнародному стандарту (зазначається у контракті): ISO 22000; FSSC 22000; BRC; IFS.

Ці документи не є обов’язковими для ввезення на територію ЄС, проте вони часто є необхідною умовою для реалізації продукції в ЄС.

Тетяна Ткач, завідувач відділом лікувальних та лікувально-профілактичних робіт Чернігівської обласної державної лікарні ветеринарної медицини:

— Загалом ні кілограма меду законно не можна продати без ветеринарно-санітарного паспорта пасіки. Фахівці служби здійснюють рейди, обліковують бджолині сім’ї після зимівлі. Дуже в цьому допомагають об’єднання пасічників. З Чернігівщини мед до Європи не продають. Нема такої кількості продукту в одного господаря.