26 липня електромонтер-водій оперативно-виїзної бригади Ріпкинської дільниці Чернігівського РЕМ Володимир Фещенко, чия автівка у квітні підірвалася на міні, нарешті вийшов на роботу й одразу ж поїхав на відновлення у прикордоння білорусі, де і зараз чи не на кожному метрі землі досі видніються червоні таблички з написом "Міни".
Нагадаємо - 15 квітня о 5:50 машина «Toyota Hilux», на якій Володимир Васильович та його напарник Максим Чередниченко виїхали на відновлення лінії між селами Вербівка та Аткильня Добрянської ТГ, підірвалася на протитанковій міні. Енергетики народилися в сорочках: обоє залишились живими, однак після отриманих травм були вимушені тимчасово полишити роботу.
Максим повернувся до неї раніше – 28 травня, а ось Володимиру Фещенку довелося пробути на лікарняному на два місяці довше – лікарі діагностували в нього мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, посічення м’яких тканин обличчя та закриту травму шийного відділу хребта. Остання виявилася особливо складною.
– Перший місяць було важко. Однак вдома все одно потроху щось робив. Діти вже дорослі, живуть окремо, є старенька мама, якій без допомоги ніяк. Тому домашнє господарство було все на мені. Щоправда, за потреби допомагали колеги, як, наприклад, з посадкою картоплі. Взагалі наслідки тієї травми я відчуваю і зараз, особливо на зміну погоди, – то у районі шиї болить, то просинаюсь від болю в потилиці, однак це вже не так страшно. Як сказав лікар, стан здоров’я – не гірше, ніж в інших, треба ж враховувати, що мені не 20 років, а цілих 51! – сміється Володимир Васильович.
І зізнається – увесь цей час про ту ситуацію практично не згадував:
– Було чим займатися. Та й зараз не дуже про це думаю. Робота на Ріпкинській дільниці, хоч часом вона й небезпечна, мене не лякає. Коли виїжджаємо на аварійні відновлення, місцеві мешканці часто показують, де біля їхніх населених пунктів можуть бути закопані вибухонебепечні предмети, і далеко не завжди там є якісь знаки. Воно і не дивно. Якщо міни закопувалися два роки тому, то таблички вже мало де залишились. Територія обслуговування нашої дільниці в основному проходить лісами та болотами – десь рослинність піднялася і ті знаки попадали, десь затопило. Ми і раніше завжди добре приглядалися, коли на відновлення виїжджали, і зараз так робимо, але ж… тут не вгадаєш. Як тоді… Проте до своєї роботи ми вже звикли, тож як такого страху немає.
Володимир Фещенко
В АТ «Чернігівобленерго» Володимир Фещенко працює з 1995 року.
– Вітчим працював в енергетиці, то нарадив і мені піти у тоді ще Ріпкинський РЕМ на роботу водієм. Навіть тоді, коли про саме відновлення ліній я мало що знав, ніколи не сидів у машині в очікуванні, поки хлопці виконають свою роботу, завжди йшов допомагати чим можу. А пізніше мене відправили на навчання і я став уже електромонтером, – розповідає. – Роботу свою я люблю. Навіть не скажу, що могло б бути краще. Єдине – для енергетиків зараз прийшов непростий час. Ми ж-бо звикли, що наше основне завдання – знайти пошкодження в мережах, оперативно його усунути і дати людям світло, а з цими плановими відключеннями електроенергії неначе вороги – люди тільки бачать нашу машину і вже лаються, бо знають, що ми приїхали на відключення. Дуже хочеться, щоб цей період якнайшвидше закінчився.
Отже нарешті наша оперативна пара, яку направду вберегли вищі сили, вийшла на роботу в повному складі.
– Щоправда, поки що з Максимом ми не перетнулися, – каже Володимир Васильович. – Я вийшов з лікарняного, він пішов у відпустку. Але все ще попереду. Думаю, разом ми виїдемо ще не на одне відновлення.
Джерело: "Чернігівобленерго"
"Час Чернігівський" писав про таке:
