У Новгород-Сіверській міській раді повідомили про загибель 48-річного земляка Володимира Михайловича Барабана.
Чоловік поліг у бою 29 листопада 2024 року на Донеччині.
Володимир навчався в Новгород-Сіверському ліцеї №1, охороняв правопорядок у складі районного відділу поліції. Служив у спецпідрозділах Чернігова, де жив з дружиною і сином. У серпні 2024-го він доєднався до лав морської піхоти Збройних сил України, йдеться на сторінці міськради.
Оксана Харькова:
- Віднині, Вовчик, - ти Герой посмертно. Поповнив гідно ти Небесний стрій...Немає і не буде прощення гидоті на болотах і тим потворам в інших краях, які вбивають наших Захисників.
Людмила Кулій:
- Господи, який неймовірний біль…. Родино! Тримайся!💔💔
Сергій Поливода:
- Володю, брате мій... Наша стіна, наша скеля, наш бунтар. Ти ніколи не включав задню. Ніколи! У твоєму житті не було просто. Хай ворог захлинеться твоєю кров'ю! Легких тобі хмаринок!
Володимир Барабан
3 грудня Талалаївщина проводила в останню путь захисника України Олексія В’ячеславовича Чикала із села Основа. Війна обірвала життя 23-літньому юнаку. Понеділок та вівторок у громаді були оголошені днями жалоби.
30 листопада його життя обірвалося на бойовому посту, повідомили у Талалаївський селищній раді. Щоправда, де саме це сталося - у громаді не сказали.
Ліна Микитченко:
- Царство небесне племінникові Олексію. Слава герою і вічна шана.
Віта Гмира:
- Олексій промінчику … Світла вічна памʼять Герою
Вікторія Перепелиця-Пасєвіна:
- Льошка 😭 Вічна пам'ять
Олексій Чикало
Народився Олексій 30 березня 2001-го в Основі. У 2018-му закінчив Харківську ЗОШ І-ІІІ ступенів, потім навчався у Глинському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію водія. У 2020-2021 служив строкову службу. Потім працював водієм в одному із аграрних підприємств Київщини.
1 лютого 2023 року Олексій Чикало підписав контракт на службу ЗСУ і всі 1 рік і 10 місяців служби захищав Україну на різних важливих оборонних напрямках.
«Всі, хто знав Олексія, згадують його дуже добрим, завжди усміхненим і життєрадісним, готовим допомогти, коли треба. Тому він мав багато друзів.
Як згадують його вчителі, у класі Олексій завжди був тим, на кого можна покластися. Якщо між однокласниками виникали якісь «гострі кути», він виступав як миротворець. Завжди щирий, відвертий у спілкуванні. Йому можна було довірити будь-яке доручення», - згадують на сторінці селищної ради.
Стрункий і атлетичний юнак був активним у спортивному житті школи, брав участь у різних змаганнях: футбол, волейбол, баскетбол, настільний теніс, туризм. Захищав честь школи не тільки у районі, а і в області.
Хлопець був працьовитим - допомагав батькам, які тримали велике господарство. Любив готувати і ремонтувати техніку з однаковою легкістю. Любив подорожувати і вже багато де побував в Україні та не переставав нею захоплюватися.
«Олексій ніколи ні на що не скаржився: завжди щирий, добрий, веселий, зібраний, надійний друг, товариш. Він безмежно любив свою сестру Альону, і хоч старшим був від неї всього рівно на рік, постійно дбав про неї, турбувався, захищав, опікувався нею у школі.
Односельці згадуватимуть свого Героя як щирого і порядного хлопця, який ніколи ні з ким не конфліктував, любив і поважав, цінував свою родину, а особливо надзвичайно любив маму і сестру і завжди, навіть на відстані турбувався про них», - із сумом підмічають земляки.
"Час Чернігівський" писав про таке:
