30 грудня Деснянський райсуд Чернігова виніс вирок душогубам із Сосниччини: 23-річному Святославу Гончарову з Чорнотичів, 28-річному Олександру Черниченку з Рудні та 22-річній Альоні Ярмолі із Сосниці. За бандитизм, підпал авто, потрійне умисне вбивство всім дали довічне ув’язнення.
Черниченко у розпачі схопився за голову. Сказав, що прокурор йому обіцяв, якщо говоритиме правду — дадуть менше. Ярмола розплакалася, хоча майже рік, доки тривали суди, посміхалася, тоді як батьки вбитих ридали в залі. Лише Гончаров залишився незворушним.
Шукав авто
Історія почалася з того, що Гончаров, їдучи на Чернігівщину з військової частини, розбив службову машину. Вирішив її продати і купити таку саму.
Заради грошей зібрався нападати на автівки. Створив банду, до якої залучив знайомих — Черниченка і Ярмолу. Розподілив ролі. 13 травня 2023 року ввечері трійця поїхала на дорогу до села Хлоп’яники на Сосниччині. Святослав завалив гіллям дорогу. Черниченко та Ярмола сиділи в кущах неподалік і телефоном повідомляли ватажка, які машини їдуть в його бік. Просиділи до 23.00, та жоден автомобіль не зупинився, усі об’їхали перепону. Після цього Гончаров розробив новий план.
Під приводом продажу машини, аби заволодіти грошима, заманив на Менщину 30-річного киянина Миколу Череваня. Той займався купівлею та продажем вживаних автівок. 14 травня, не підозрюючи лихого, Черевань з дружиною 28-річною Вікторією та чотирирічним сином Богданом «Маздою» вирушили на Чернігівщину.
Тим часом кримінальна трійця збиралася на діло. Альона Ярмола на автівці батька Audi Q7 поїхала в Чорнотичі, забрала Гончарова. Він поклав у багажник автомат Калашникова, лопату. Потім у Рудні забрали Черниченка. Альона вдяглася в камуфляжну форму. На «Ауді» замінили цивільні номери на військові, аби не виникало питань на блокпостах.
Вбивство
Зустріли «Мазду» з Череванями на в’їзді до Мени. Гончаров сказав Ярмолі, що забере гроші. А якщо чоловік не віддасть, він його вб’є, стрілятиме по машині. Альона не відмовила його. Те, що в автомобілі жінка і дитина (їх було видно, бо вікна не затоновані), не зупинило.
За вказівкою Гончарова вели Череванів у бік села Садове (колишня Чапаївка) Менської громади. Неподалік Гончаров з автомата розстріляв машину з людьми. Випустив 36 куль. Микола загинув внаслідок кульових поранень серця, лівої легені, рук і ніг, відкритих переломів лівого стегна, лівої та правої гомілок та лівої кисті. Дружина померла від поранення голови. А синочок — від травматичного розриву спинного мозку, що настав через наскрізне поранення шиї з переломом третього шийного хребця та верхньої щелепи. Гончаров наказав Черниченку копати яму. Душогуб повитягував тіла з машини, забрав близько шести тисяч доларів. Коли Череванів прикопали, спробував завести зрешечену кулями «Мазду». Не вийшло. Взяли її на буксир і трохи відтягли. Потім спалили. Мобілки вбитих розбили та заховали в різних місцях, як і рештки обгорілого одягу та глушник від автомата.
Гончаров розділив здобич. Черниченку дав 25 тисяч гривень. Ярмолі зі словами: «Це тобі за нєрви» — 1410 доларів, решту забрав собі. І наступного дня купив машину. Розрахувався купюрами, серед яких одна була в крові. А Ярмола купила квіти матері до дня матері. І поводилася наче нічого не сталося. Хоча вже Чернігівщина гула, що пропала сім’я, а машину знайшли спаленою. Ярмола телефоном спілкувалася з ватажком банди. Гончаров: «Не накручуй себе і не метушись. Пофіг взагалі. Тупо, пофіг!». Ярмола: «О’кей, не буду. Все норм». Гончаров: «Ой, ну так, це ж ми тепер з такої сім’ї, ми з багатої. Ну, то ще повторимо». Ярмола: «Добре, бл*дь».
Покази і вирок
Коли затримали, Гончаров викручувався. Казав, що вбив, бо хотів покарати Череваня нібито за те, що той кидав військових щодо автівок. Та потім ні разу не згадав про цю версію. Підтвердження не було. На суді придумав, що з ними був четвертий, і це він усіх убив. Але хто це — не назве… «бо не здає людей». А йому (Гончарову) грошей не треба було. Бо в нього нібито є півтора мільйона гривень в банку.
Проте фантазії Гончарова вибісили навіть Ярмолу. «Годі вже брехати! Через тебе ми всі тут», — сказала вона йому.
Гончаров хотів «з’їхати» на дурку, посилаючись на наслідки фронтових поранень. Не вийшло.
На суді жоден з трьох вину не визнав. Єдиний, хто попросив вибачення у рідних загиблих, — Черниченко. Він розповів усе, що пам’ятав про той день. А запам’ятав небагато, оскільки, як зізнався на суді, був під дією наркотиків. Слухав музику і не дуже вникав в усе, що відбувалося. Робив те, що йому загадував Гончаров. Ще до оголошення покарання Черниченко подав клопотання, що замість тюрми хоче на фронт.
Альона, певно, сподівалася, що їй не дадуть довічне, тому завжди була весела. Вирок її приголомшив, аж трясло. Аби заспокоїти, Черниченко в клітці гладив їй руки.
Руслан Григор’єв, головуючий суддя колегії (трійки), котра розглядала справу, сказав, що засуджені мають право на апеляцію і можуть подати на помилування.
Окрім основного покарання, суд постановив конфіскувати все майно Гончарова та позбавив його військового звання «старший лейтенант». І присудив усім трьом сплатити батькам Миколи, 61-річним Олені та Юрію Череваням, по 15 мільйонів гривень моральної шкоди (Микола був єдиним у батьків, а Богданчик — єдиним онуком). Та стягнути на їх користь 694 тисячі 943 гривні за завдану матеріальну шкоду.
Черевані сказали, що вражені рішенням і повірили, що є чесні і справедливі судді. Це вони про Руслана Григор’єва, Наталію Лямзіну та Людмилу Самусь.
Мати Вікторії не подавала на відшкодування шкоди.
— Мені нічого, нічого від нього не треба. Єдине: хочу, щоб усі вони ніколи не вийшли на волю, — заливаючись сльозами, сказала 58-річна Катерина Єрмолова із села Бірки, що на Бобровиччині.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Різанина у громаді на Чернігівщині: суд відправив нападника за ґрати довічно
- Смертельна сварка під градусами: на Чернігівщині жінка вбила співмешканця ножем
- Військовий застрелив військового, бо ревнував до дружини
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
