Його позивний «Шалом». Він приїхав з Ізраїлю. У Чернігові він з перших днів війни у лавах тероборони. Досвідчений воїн йшов на небезпечні позиції, куди боялися йти інші.
Разом з побратимами «Шалом» героїчно захищав місто, за що відначений нагородами. Брав у полон диверсантів та навідників.
Крім того, під час облоги міста він витрачав свої заощадження на воду, ліки, харчі та обладнання для чернігівців.
«Шалом» військовий тероборони Чернігова, пряма мова:
Безпосередньо в Чернігові опинився наступним чином.Три роки тому я зустрів у Києві дівчину – актрису театру і ми стали родиною. Вона родом з Чернігова і 24 лютого була тут. Я мав вилітати до Ізраїлю. Почалася війна і мені довелося бігти в Чернігів. Я приїхав на станцію Лісову, сказали що транспорту нема. Я попросив таксиста. Він відмовився, але за символічні 500 доларів погодився. Так я опинився у Чернігові. У військоматі мені сказали, що допомоги не треба. Але тут під’їхав командир і каже, що треба допомога, поїхали зі мною. Так я тут опинився з 25 лютого.
Перший бій був трохи ідіотским. Над нами летів безпілотник ми вибігли почали стріляти, а у відповідь отримали «гради». Але потім було все продумано, берегли себе і техніку, стріляли цілеспрямовано, куди знали.
Протягом півтора місяці постійно намагалися прорватися майже кожен день. То на танку, то бтр, то літак. До піхоти пару раз доходило, але то було непрофесійно.
Тактика у них, як у книжці – авіація, артилерія, техніка, піхота. Важку техніку наші хлопці знищували, були сили, була підтримка, народ був згуртований, я бачив могутній згуртований український народ і пишаюся цим.
Декілька історій можу розказати. Історія про літак, який бомбив нас. Попав у гуртожиток. На наступний день подумав, що він всемогутній і вирішив понижче спуститися. Я розмовляв на посту, побачив його і реально злякався. Він летів над головою, я побіг по дорозі і кричав: стріляйте! Зенітчики спрацювали, і він задимівся. Куча радості і гордості.
Ось ще. На нульовій позиції різні дні були. 200-ті, 300-ті. Люди злякалися і ніхто не хотів іти. Командир підійшов і спитав: «Шалом» підеш ? Піду. Візьми ще пару людей. Поміняли хлопців. Слава Богу, що ми зорієнтувалися на місці. Я був керівником. Так виставили позицію, до кінця війни жодного вбитого і пораненого не було. Командир спитав: що ти таке зробив, що туди стоїть черга.
Ні одну війну я не програвав і не збираюся програвати. Тут дружина і дитина дороги назад не було тільки перемога. Дружині казав: їдь з міста, а вона: не можу, ти нас приїхав захищати, як я можу поїхати.
Всі, хто з нами був - це хлопці з Чернігова. Всі захищали своє місто. Всі, хто захищає дім честь і хвала. Наш рівень підготовки виріс набагато і в Чернігів не дамо нікому зайти.
Всі нагороди за оборону Чернігова. Це за оборону, це за те, що з першого дня на передовій, ця нагорода рідкісна для розвідників, за інформацію яка допомогла знищити техніку ворожу, знак пошани – за благодійну діяльність. Я купив 2 генератори, купував хліб, ліки. Це лицарський знак, що зупинили 2 колони.
Моя задача була попередити напад. Завдяки мені було багато знищено. Я не знищив, бо ходив з автоматом. Зупиняли ДРГ, наводчиків. Це є в послужному списку.
З місцевих наводчиків не було нікого, хлопці брали, я не бачив. Брали росіянина. Знаю, що з ГРУ. Як виявивили? Йшов перевдягнувшись у бомжа. Його видали пальці та золотий ланцюжок. Взяли. Розповідав казки, потім розколовся.
Взяли хлопця навідника. Знайшли рублі. Дивно, що з рублями. Він казав, що по машинам лазив. Звідки нове взуття? Гуманітарка каже, на диспансері дали, а там все рознесли, ми знали. Приїхали хлопці і його забрали. Знайшов блокнот з нашими позиціями.
Я лишився тут, бо маю досвід, можу допомогти і вважаю, що чоловік здоровий має допомагати. Те, що відбулося не можна описати словами, я вважаю,що це обов’язок любого чоловіка захищати жінок, дітей і старців. Сім’я звичайно на першому місці. Крім цього є багато людей, інакше для чого нам жити.
Читати також: Жінка-командир з позивним «Демон»: «Бачила через приціл очі ворога, який нас розстрілював»
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
