У жовтні росіяни атакували центр Новгорода-Сіверського шахедами та реактивними системами залпового вогню «Торнадо». Цілили по цивільних. Четверо людей загинули, 11 з травмами різної тяжкості були доставлені до лікарень. Той день містяни назвали найстрашнішим від початку вторгнення.
«Терпи, ми тобі життя рятуємо». Руку Світлани Іваненко пробив уламок від «Торнадо»
— Коли полетіли шахеди, вигрібали в парку листя. Стою на біржі праці, працюю за договором, — каже 54-річна Світлана ІВАНЕНКО. — Стали з дівчатами в купу і роти пороззявляли. Не вперше ж так літали безпілотники повз нас. А тепер докоряю собі, що не побігла відразу ховатися.
Зі сльозами на очах жінка згадує той день:
— Бах, бах, бах. Три рази. Звук, наче збивали шахеди. Насправді — потім сказали — то були прильоти. У парку стало падати багато кульок від РСЗВ «Торнадо». Вони розривалися, уламки летіли в різні боки. Щось на голову почало сипатися. Відчуваю, у руку, під пахву, потрапив уламок. Боляче не було. Я впала, в очах потемніло. Дівчата казали, ще кілька вибухів чули, та я вже цього не пам’ятаю. Мене підхопили і на машині відвезли в лікарню. А вибухи не припинялися. Підвозять, дивлюся, уже розбито біля приймального відділення.
Світлана Іваненко. На руці стрижневий апарат
Мене та інших постраждалих завели в підвал. Там надавали допомогу. Рука заболіла, я заплакала. Медики до мене: «Терпи, терпи, ми тобі життя рятуємо». Мабуть, сильно вдарилася. Задихалася. Лікар пробив біля ребра дірочку і відразу стало легше дихати. Потім чотири дні ходила з тією трубочкою. Поранених було багато, не вистачало машин. Тож з Корюківки викликали швидку допомогу. В обласну лікарню приїхали близько 11 вечора.
Уламок зайшов під пахву, зі спини. Хоч і погано було, але підглядала за лікарями. Вдалося його витягти. Розміром десь пів дорослого мізинця. Медики поклали на серветку, сфотографували.
Погано рана загоюється. Кістка на лівій руці розтрощена, зачепило нерв. Слабо працює. Беру маленький валик і жмякаю, щоб розім’яти руку. Поставили апарат, схожий на Єлізарова. Сказали, місяць стояти буде. Спати можна тільки на спині. Незручно, та знайшла вихід — під хвору руку підкладаю подушечку.
Напередодні перед обстрілом удома гортала в телефоні «Тік Ток» (застосунок у телефоні з короткими відео). Попалась якась жіночка. Назвалась гадалкою. Сказала, щоб були обережними, бо найближчими днями обстріляють центр Новгорода-Сіверського, — згадує Світлана. — Прийшла на роботу, розказала це дівчатам. Ще й пожартували: «Гадалок зараз багато. Чого ото слухати кого попало?» А виходить, збулось.
— Жінка надійшла у важкому стані. Поранена грудна клітка. Перевели до нас з торакального відділення, — розповів Юрій ІГНАТЕНКО, завідувач травматолого-ортопедичного відділення обласної лікарні. — Лікування та реабілітація будуть тривалими. Усім необхідним забезпечена. На руці встановлено стрижневий апарат. Якісний. Передали лікарні як гуманітарну допомогу. Здається, італійський. До війни таких і не бачили. Були раніше «запорожці», а це — «мерседес».
Шахед упав у будинок.
Тамара Кудлай загинула, у Ніни Шевченко три переломи на руці
Того ж дня шахед влучив у будинок на три квартири. Ніна Шевченко дивом врятувалася. Загинула в себе вдома 70-річна Тамара Кудлай, її сусідка. Третя квартира 76-річного Віктора Сливнєва. Чоловік живе в Росії, не навідувався років 10.
— Не встигла навіть документи забрати, ледь сама врятувалася. Будинок вигорів ущент, — не стримує сльози 62-річна Ніна ШЕВЧЕНКО, постраждала. — Я тоді в кухні пила чай. Бабахнуло. Вийшла на вулицю подивитися. Шахед упав метрів за 100 від будинку. Забігла до хати за «тривожною валізкою» та вдягнути теплий одяг. Аж знову бабах. На мене падає зі стелі гіпсокартон. Падає перегородка між квартирами. Я теж падаю. Починає горіти. Мене наполовину накриває стеля. Стала кричати до сусідки: «Тамаро, Тамаро!» Тиша. Лежу і відчуваю, як навкруги обпікає мене. Обличчя, ліву руку. Правою рукою вже не змогла ворушити — бовталася, боліла. Лівою обіперлася перед собою, щоб повністю не впасти. Бачу, попереду між стінами промєжуток. Думаю, треба рятуватися. Інакше завалить повністю. Однією рукою трохи розгребла та вискочила надвір. Якраз під’їхали рятувальники.
У Ніни шевченко три переломи
— Чотирициліндровий мотор від шахеда упав у нашу спальню. На щастя, більше вдома нікого не було. Поїхав тоді з донькою в Чернігів, — важко видихає 61-річний Віктор ШЕВЧЕНКО, чоловік. — Це було єдине наше житло. Квартира 45 метрів квадратних. За кілька хвилин втратили все, що наживали 40 років. Одні руїни. Дякую Людмилі Ткаченко, міській голові. Посприяла, щоб нам у гуртожитку медичного коледжу виділили кімнату.
— Тамару, мабуть, привалило стінкою. Згоріла, — печалиться Ніна Миколаївна. — ЇЇ донька теж була вдома, встигла вискочити.
Коли я лежала привалена, уже попрощалася з життям. Де ті сили з’явилися, щоб вискочити. Боженька дав мені шанс. Мабуть, я ще потрібна на цьому світі. Онуку 20 років, вчиться у військовій академії. Кажу: «Ще треба мені його оженити та правнуків дочекатися».
У руці три переломи зі зміщенням. Під час першої операції прибрали стару пластину і поставили нову, довшу. Кілька років тому зламала ключицю. Під час другої вставили ще дві пластини, — показує Ніна Шевченко на плече, лікоть і кисть. — Пальці трохи ворушаться, рука ще погано працює. Ліву руку теж добряче обпекла. Шкіра лопнула, наклали шви. Ще болить. Обпекла й обличчя. Та, мабуть, щось таки вдарило і по голові. Коли приїхала до лікарні, нудило. Просвічували голову — закрита черепно-мозкова травма.
Б’ють по Новгороду-Сіверському ледь не щодня. Люди виїжджають. Боюся і я повертатися. І зараз тут, у лікарні, страшно. Як загудуть шахеди над головою, серце колотиться. Трусить усю. Ніби в той день повертаюся і боюся, що по мені знову прилетить. Заспокійливі таблетки пачками п’ю.
— Хвора надійшла в лікарню в стані середньої тяжкості. Перелом плечової кістки, перелом обох кісток передпліччя. Зробили первинну хірургічну обробку рани лівої кисті після термічного опіку, — каже Олександр НЕСІН, ортопед-травматолог обласної лікарні. — Опік обличчя другого ступеня. Десь через тиждень плануємо виписати.
Олександр Несін
Для лікування таких пацієнтів у лікарні є все необхідне. Медикаменти та три пластини надані безплатно. За державні кошти.
Родина Шевченко в одну мить втратила все. Картка «ПриватБанку» для допомоги: 4731 2196 5332 8959 Віктор Шевченко.
Малесенький п’ятиміліметровий уламок може розбити стегнову кістку
— Вогнепальні та мінно-вибухові травми відрізняються тим, що вони високоенергетичні. Наприклад, малесенький уламок, п’ятиміліметровий, може розбивати стегнову кістку, — каже Сергій ПИВОВАР, генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Корюківська центральна районна лікарня». — Такі травми забруднені землею, з елементами одягу чи взуття. Травми зазвичай масивні, багато життєздатних тканин розчавлені та розбиті. Через це багато тканин навкруги рани доводиться вирізати та чистити. Хоча, на перший погляд, здаються живими. Згодом вони все одно відмирають. А тому такі рани погано і довго загоюються.
Якщо дрібні уламки знаходяться глибоко в тканинах або є небезпека пошкодити судини чи нерви, ми їх не дістаємо. Можна наробити шкоди більше, ніж коли його залишити. Інколи організм виштовхує сторонні предмети. Та все ж таки в більшості випадків уламки обростають сполучною рубцевою тканиною. І вони там залишаються на все життя.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Дітям пощастило: лікарі витягли уламки у поранених від вибуху дрону підлітків
- 5 уламків у серці: чернігівські лікарі витягли пораненого з пазурів смерті
- У полі вибухнув дрон - двоє аграріїв загинули, один - поранений: що відомо
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
