У Павлівці Любецької територіальної громади на ставку стоїть «шибениця». Одна жердина вбита в лід. Друга прикріплена зверху. До неї прив’язують санчата. І крутять по колу. Встановив «шибеницю» 32-річний Олександр САМОЙЛЕНКО, два тижні тому. Коли вдарили морози, і вода на ставку замерзла. Щоб каталися і свої, і сусідські діти.
Дружині Наталії — 31. З Олександром познайомилася через інтернет у 2017 році. Наталія жила в Невклі на Городнянщині. Олександр місцевий. Микита — син Наталії від першого шлюбу. Йому зараз дев’ять. Спільній доньці Ані — шість, сину Мишку — п’ять.
У суботу, 22 лютого, в обід, після базару родина збирається на ставок. Тепло вдягаються. З собою обов’язково беруть санчата.
— Діти, ідемо на «шибеницю», — Олександр гукає малечу. До дітвори прийшов друг Денис, син завклубу. Хлопці швидко вдяглися, чкурнули на вулицю. Приготували іграшкові пістолети. Аня нафарбувала губи, надягла сонцезахисні окуляри. Гуртом виходимо з двору.
— Сьогодні на вулиці потепліло, лід не розтав? — перепитує Наталія.
— Нормально, витримає, — запевняє Олександр. — «Шибеницю» зробили вперше. Починав робити я, а закінчив батько, — сміється. — Лід сантиметрів десять щонайменше. А то й 13. Якщо товщина п’ять сантиметрів, виходити на ставок не можна. Діти самі не ходять, тільки під наглядом дорослих.
Пробили в льоду дірку, — пояснює, як робили «шибеницю». — Встановили стовбур. Висотою до пояса. Зверху вдягли шматок металевої труби, до якої приварена ще одна неширока труба. Через неї просунули довшу жердину, щоб можна було крутити. Діди зверху клали колесо з воза. Наша «шибениця» сучасніша, — сміється. — До кінця жердини Олександр прив’язує мотузку з санчат. — Хто перший? — запитує малих. Як треба кататися, демонструє Микита. Сідає на санчата. Олександр починає крутити жердину по колу. Санки беруть розгін. Їдуть на швидкості боком. З-під полозів летить сніг.
— А ми будемо кататися по черзі? — перепитує Мишко.
— А як по-іншому можна? — відповідає Олександр, продовжуючи крутити жердину. — Кататися приходимо на вихідні і за можливістю в будні. Діти ж і в школу ходять. У будні не завжди є час на розваги.
— Раніше каталися на санчатах з гірки, — каже Наталія. — Та й останніми роками вода так добре не замерзала.
— Нічого нового не видумували. Наші діди й прадіди так розважалися взимку, — каже Олександр.
— Доки діти тут катаються, ми трохи далі, — Наталія показує розчищений майданчик, що під берегом.
— І я з хлопцями катаюсь. І на ковзанах умію, — каже маленька Аня.
— То ролики, — виправляє Наталія. — На них улітку катаєтесь.
Олександр за освітою — автослюсар, Наталія — товарознавець. Переїжджати в місто не хочуть. Живуть з господарства. На пенсію, кажуть, не розраховують. Тримають корову, свиней, курей, кроликів, бджіл.
Прокидаються о 5.30. Щоб приготувати дітям сніданок. Встигти попоратися. Спати лягають о 23.30.
— Планую ще одну корову завести, — Олександр дивиться на дружину, що вона думає з цього приводу.
— Узимку молока завжди менше. А влітку куди його дівати? — розмірковує Наталія.
Город обробляють своїм трактором. Кожен тиждень Наталія та Олександр їздять торгувати на базар у Славутич. Від Павлівки — 25 кілометрів.
— У Славутичі в нас свої покупці, — пояснює Наталія. — Ціни приблизно такі, як і в Чернігові. Півлітрова пляшка молока коштує 60 гривень. Сир — 140 за кілограм. Домашні яйця — від 60 гривень. Півлітрова банка сметани — 70 гривень. Картоплю в Славутичі наші продають по 25-30 гривень. Буряк — 25-30 гривень. Мед (соняшниковий) — 100 гривень за пів літра.
Джерело: "Вісник Ч", авторки Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Аномальне явище на Чернігівщині: на річці з'явилося крижане коло, що обертається
- На Чернігівщині виявили ще одне крижане коло на річці. Відео
- Десна ще не замерзла, а макошинський паром "вже на приколі"
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
