62-річний Олександр Володько — хранитель Аверкового хутора на Сосниччині. Це невелике поселення, що розташоване там, де колись перетиналися козацькі Бахмацька, Борзенська та Сосницька сотні.
Хутору понад 200 років.
"Назви цього місця немає на офіційних картах, але його добре знають місцеві мешканці. Заснований нащадком запорізьких козаків Аверкієм Володьком, хутір став осердям сімейної історії, що передається з покоління в покоління.
Сьогодні господарем і доглядачем цього родового гнізда є 62-річний Олександр Володько – представник п’ятого покоління. У його віці колись відійшов у засвіти його прадід Григорій, прямий нащадок засновника хутора. Саме він збудував одну з найстаріших хат, у якій виросли кілька поколінь родини, і де нині мешкає сам Олександр", - повідомили на сторінці Сосницької громади.
Після 38 років життя в Чернігові, де працював на нафтобазі та комбінаті «Астра», він повернувся до рідної Бондарівки у 2017 році, щоб доглядати батька після смерті матері. Тепер живе тут постійно.
«Шкодую, що не переїхав раніше, – каже чоловік. – Тут усе своє: і земля, і дім, і спогади».
Життя на хуторі хоч і відлюдне, але не нудне. У господарстві Олександра – кури, кролі, собаки, зариблені ставки, сонячні панелі, а найекзотичніші мешканці – африканські страуси. Їх сюди завіз син, вирощували з інкубатора. Нині найстарші страуси важать понад 120 кілограмів, а їхній удар може перебити дерев’яну дошку. Вони дуже чутливі до зовнішності господаря: не впізнають його, якщо той вдягнений інакше. Під час спеки страусів поливають водою – вони це обожнюють. Зимують у спеціально збудованому утепленому будинку з обігрівачем.
Олександр Олександрович не лише дбайливо ставиться до птахів, а й розвиває своє обійстя: облаштував відеоспостереження, має альтанку, грядки, усе впорядковано й доглянуто. Іноді приїжджають діти з сусідніх сіл – господар із радістю дарує їм страусине пір’я.
Володько – затятий рибалка й мисливець. Полюванням захоплюється ще з семи років – це захоплення передав йому дід Дмитро. У господаря дві мисливські собаки: гончак (помісь фінської й руської гончих) і німецький курцхаар. Обидві – виховані та доглянуті, але через війну полювання заборонене, тому собаки втрачають практичні навички.
«Гончак може годинами ганяти звіра, а курцхаар – незамінний для підрушничного полювання: носить здобич, виганяє зайця чи козу», – розповідає Олександр.
На Аверковому хуторі збереглося родове кладовище Володьків. Найстаріша могила — Григорія Володька, нащадка засновника хутора. Її прикрашає кам’яний хрест незвичної форми — схожий на козацький. Олександр Володько переконаний: його місія — зберегти цю землю для нащадків.
"Час Чернігівський" писав про таке: Чоловік на Чернігівщині вирощує страусів: на двох треба повтори тонни зерна на рік
