«Чому я біжу? Щоб люди бачили – раз я, попри все, знаходжу в собі сили для бігу, отже, не варто здаватися! Нікому, ніколи не варто здаватися.
Ворог забрав у мене частину серця. Але попри біль і втому – я щодня біжу… Щоб допомагати військовим, які рятують і захищають, щоб жили дорослі і діти. Щоб усе, що ми любимо, не зникло...», - розповів спортсмен соціальній платформі Goodacity.
Бігун Максим Ус відомий у Чернігові як рекордсмен України – з діагнозом ДЦП та інвалідністю, чоловік подолав ультрамарафон у сто кілометрів.
Але найстрашніше випробування чоловік отримав весною 22-го: під час блокади Чернігова росіяни обстріляли місто, тоді загинув 10-річний син Максима Дмитрик, а дружина Євгенія отримала важке поранення.
Максим Ус з сім'єю
Родина досі оговтується від пережитого, проте знаходить у собі сили допомагати нашим захисникам – Максим за допомогою пробіжок збирає на дрони для військових. У лютому чоловік пробіг ультрамарафон Славутич-Чернігів у 50 кілометрів, а загалом у рамках збору уже набігав понад п’ятсот км надії та допомоги.
«Я Ус Максим – спортсмен-бігун на короткі дистанції, переможець чемпіонату України серед осіб з вадами опорно-рухового апарату. Займав перші місця на дистанціях 400м, 800м, 1500м. Змагався за Чернігівщину та перемагав… Аматор-бігун на довгі відстані у напівмарафонах, марафонах, ультрамарафонах. Рекордсмен книги рекордів України в номінації "Людина з ДЦП пробігла 100 км". Відкриваю збір на FPV-дрони для взводу розвідки 167 бату, 119 бригади ТрО, де проходить службу наш біговий товариш на Чернігівщині», - написав спортсмен у соцмережах.
Його мета – назбирати 50 000 гривень. Це - перший збір Максима, він дуже мотивований допомогти ЗСУ, тож, просить усіх підтримати його.
Упродовж збору чернігівець буде тренуватися. Бігати кожного дня, поки не збере кошти, Максим завчасно дякує кожному, хто небайдужий.
Такий допис розмістив Максим на своїй сторінці у ФБ – і взявся втілювати задумане в життя.
Що цікаво: 13 лютого дозбиралася сума в 52 тис грн.
«А це вже другий дрон 🤗 Бігаю далі - збір триває», - оптимістично налаштований бігун.
«Бігаю, збираю кошти, щоб допомогти нашим військовим, щоб ми мали чим захищатися, – каже далі Максим. – Щоб ворог не ліз на нас. Щоб більше не гинули діти…
Люди кажуть мені – бігай, не здавайся, тож, я так і роблю… Біг мене рятує. Тож вирішив – дай, думаю, поєднаю корисні справи – бігатиму і допомагатиму нашим хлопцям. Часу дуже не вистачає – попри роботу і клопоти удома, бо ж допомагаю дружині, яка відновлюється після довгого і складного лікування – осколок роздробив їй 12 сантиметрів кістки на нозі, дякую величезне усім лікарям, які допомогли врятувати ногу».
Також Максим має й основну роботу - працює підсобним робітником – помічником продавця-консультанта, виставляє товар у магазині.
Він весь день на ногах, як вистачає ще сили бігати?
«Не скажу, що це легко – але я не здаюся!»
З чого почався проєкт Максима? Знайомий бігун організував збір на 12 FPV дронів – десятидюймові дрони-бомбери – він чималий, на 300 тисяч гривень, і написав, що хто хоче долучитися, допомогти, може ставати амбасадором.
Чернігівець вирішив допомогти і спробувати закрити хоча б частину зі збору. Наразі вдалося назбирати уже більше 46 тисяч гривень. Коли люди долучаються, донатять, пишуть, підбадьорюють – це дуже надихає, зізнається герой.
Він дуже мріяв це зробити і нині втілює в життя – поки буде тривати збір, чоловік буде бігати і допомагати.
Був період, коли опускалися руки – коли активність збору просіла...
Але ж це потрібно не військовим, а нам – бо якщо вони не втримають фронту там, ворог знов прийде сюди, говорить Максим. Він пробував в Тік-Току поширювати інформацію про збір, але не зайшло: Максим каже, що не вміє себе рекламувати.
Він зізнається: не може сам воювати, то допомагає хлопцям таким чином, його біг – його зброя...
Біг став ліками для Максима
З ним Максим Ус пройшов довгий і важкий шлях реабілітації. Ще з дитинства він зрозумів, що не такий, як інші діти, і важко працював над тим, аби робити те, що іншим давалося завиграшки – говорити, ходити… У 18 років записався в секцію міні-футболу в "Інваспорт". З 2018 почав активно бігати. І, коли взявся за біг, зрозумів – то його! Біг був ліками. З 2018 загалом пробіг 17 431 кілометр. Жодного разу в житті не зійшов з дистанції – як би важко це не було.
Рекорд Максима: 100 кілометрів – за 11 годин і 39 хвилин
У 2020 Максим пробіг ультрамарафон у 100 км. Так він став рекордсменом і потрапив до Книги рекордів України, а також книги рекордів Чернігова.
«Я в цьому забігу був єдиним бігуном з ДЦП, – пригадує чоловік. – Біг на рівних з усіма, в дощ, було дуже важко. Більш ніж половина учасників не витримали і зійшли з дистанції. А я пробіг сто кілометрів за 11 годин і 39 хвилин, фінішував 66-им зі 150-ти».
Його рецепт успіху простий. Каже: завжди звик боротися до останнього.
«До марафону на сто кілометрів треба було готуватися не тільки фізично, а й морально – щоб не здатися, не зламатися, бо і повністю здорові люди далеко не всі таке навантаження витримують, – каже Максим. – Пам’ятаю, як після цього приїхав додому, сів на диван і не міг заплющити очей: здавалося, що не прокинуся, якщо засну після такого навантаження…Такий це неймовірний стрес для всього організму був! Наступного дня заново учився ходити, – сміється. – Але відпочив, відновився і знову взявся бігати».
Дружина чоловіка завжди підтримувала, надихала – бувало, навіть бігали разом. Останні півтора роки Максим – її «ноги». Євгенії загрожувала ампутація, але, на щастя, ногу вдалося врятувати. Лікування було довгим, болючим, важким, але зараз жінка одужує, вона потихеньку розходжується, пробує відставляти милиці.
Близько півроку, поки тривало її лікування, пара жила у Києві, але повернулися додому, до Чернігова – бо що вдома і стіни лікують.
«…як би важко тут іноді не було, які б болючі спогади не накривали…»
11 грудня жінці тільки зняли гіпс, нині вона починає відновлювати ногу, – розповідає пані Євгенія.
«Максим нині бігає за нас обох… Дякуємо усім, хто допомагає! Я була дуже зворушена, коли Максимів збір підтримала мама, старший син якої нині воює, а молодший, як і Максим, має діагноз ДЦП. Така підтримка особливо цінна, вона надихає та окриляє! Мій учень нині – на фронті, воює і моя подруга, з якою ми свого часу бігали разом, вона зголосилася доброволицею… Бігові товариші Максима, попри те, що не мали військового досвіду, теж одні з перших пішли захищати Україну».
Завдання для усіх – підтримувати та допомагати Захисникам, говорить Євгенія. Бо війна не «десь там, далеко», війна тут – у країні. І завдання – допомагати тим, хто стоїть між цивільними і війною.
«Тож – тримаємося зі всіх сил і допомагаємо нашим військовим – чим можемо! Бо тільки так ми можемо наблизити нашу перемогу!»
Долучитися до збору можна тут:
- https://buff.ly/3SUTOLr
- 5375 4112 1479 7917
- PayPal [email protected]
Джерело: Goodacity
"Час Чернігівський" писав про таке:
