Головний рабин України Моше Реувен Асман розповів, як він та його громада допомагали рятувати чернігівських біженців. В інтерв‘ю виданню НВ впливовий релігійний лідер говорить про те, як і чим вдалося розрадити чернігівців і чому він, уродженець ще радянського Ленінграду, звертався до росіян із закликом припинити війну.
Остання група була чернігівських біженців була у синагозі Бродського 18 березня - приїхали сюди ввечері перед комендантською годиною, говорить рабин.
- Ми їх розташували. Це не тільки євреї, але й українці, росіяни, усі. Це люди, які втекли з пекла. Вони зайшли до синагоги і кажуть: ми тиждень чи два тепла не відчували, були у холоді, ми вперше у тепло потрапили. Я не кажу, що у нас тут дуже тепло, але для них це було тепло. Люди розповідають, що по три дні нічого не їли. Ми їх нагодували. Вони всі були у шоковому стані. Я намагався говорити з людьми і навіть жартувати, якось їх розважати. Кажу, от у нас була гуманітарна допомога ананасами. Розносив їм ананаси, кажу — зараз буде ресторанне харчування. Намагався бути психологом і вивести людей із шокового стану. Я і співав їм, і відволікав їх від поганих думок. Люди поспали, наступного дня ми їх погодували і посадили на автобуси. У нас було дуже тепле прощання. За цей час це була найбільша група біженців — 300 людей. Деякі люди лежачі, не могли ходити. Їх забрали швидкі.
Найстрашніше — це коли люди приходять і запитують: а куди нам їхати далі? Їх відвозять до Кишинева, а далі уже по-різному, — хто куди їде. Люди запитують: а куди нам їхати? На Західну Україну чи куди? Люди мало того, що із трагедії виїхали, без нічого взагалі, а у них ще й попереду стільки випробувань, продовжує Моше Асман.
- Я тиждень тому був і в Центральній, і в Західній Україні, був у Чернівцях, - у місті вже втричі більше населення, матрац ніде покласти. І от я зрозумів, що не знаю, що сказати людям. Я їм скажу — їдьте туди-то, але тим самим ти береш відповідальність за людину. Тому я кажу: ми вас вивезли, довезем до безпечного місця, вас там зустрінуть волонтери, сподіваюся, що вони допоможуть. Але куди вже потім їхати далі - то вирішуйте самі. Я можу тільки вас благословити, - говорить співрозмовник.
Люди розповідали про великі трагедії, які вони бачили на власні очі. Декого, як очевидця, сам рабин розпитував на свій телефон, - у тих, хто погоджувався. Він переконаний: дуже важливо показати світу злочини російської армії і що коїться. Рабин каже: особисто знімав ці інтерв'ю, щоб потім ніхто не казав, що це телебачення спеціально щось змонтувало.
- Те, що я наслухався за ці дні, - не знаю, як у мене серце витримало. Я, як хірург, зробив своє серце кам’яним, щоб донести до світу цю правду.
Я звернувся до росіян. Я вважаю, що вони є співучасниками злочину, ті, хто дають себе обдурити. Ну які тут нацисти? Потрібно настільки себе не поважати, щоб дати обдурити себе цим Кисельовим, Соловйовим і іншим фашистським агітаторам. Я би не назвав їх фашистами, якби не бачив, що вони бомблять мирні міста і мирних людей, скидають на них бомби. Бомби падають незрозуміло куди, стріляють ракетами, гаубицями, Градами, Ураганами, не знаю, що там у них іще є. Люди за хлібом стояли у черзі, їх обстріляли, вони всі загинули. На очах у всіх руйнувалися будинки, це прямі потрапляння. Що це таке? Це військові злочини, на весь світ треба робити Нюрнберзький процес.
У Києві обстріляли телевежу на Дорогожичах, поряд Бабин Яр. Те, що снаряд влучив у телевежу - це він уже потрапив у Бабин Яр, говорить головний рабин України. Боєприпасів відскочив від телевежі і точно потрапив на територію Бабиного Яру, тому що все навколо - це Бабин Яр.
- Це дуже символічно. А в Харкові ракета потрапила у дах синагоги. Вони йдуть нібито когось звільняти, а несуть лише руйнування. Кого вони звільняють? Цих біженців із Чернігова, які сюди приїхали? Вони втратили свої домівки, не знають, куди їхати далі, вони страждають.
Вони, російські окупанти, повинні звільнити усіх від себе, весь культурний цивілізаційний світ. Я мовчав, поки не побачив, що це військові злочини, які треба зупиняти за будь-яку ціну. Я свої виступи роблю більше для росіян, сподіваючись роззомбувати зазомбованих.
