У Куликівській селищній раді повідомили про загибель місцевого жителя 51-річного розвідника Леоніда Халімона, уродженця села Ковчин.
Військовий загинув під час виконання бойового завдання 5 січня 2025 року на Курщині.
Леонід Халімон народився 26 грудня 1973 року в селі Ковчин. Виріс у багатодітній родині. Був завзятим спортсменом, любив футбол, брав участь у предметних олімпіадах, де займав призові місця. Батько помер рано, мати виховувала дітей сама.
Після закінчення школи, навчався у Ніжинському педінституті. По закінченні вишу працює вчителем української мови та літератури в Грабівці. Пізніше кардинально змінює рід діяльності. Певний період працював в Куликівському райвідділі міліції.
Мобілізований до лав ЗСУ у серпні 2024-го. Ніс службу на посаді розвідника розвідувального взводу однієї з в/ч.
«Вічна пам'ять, тобі земляче! Доземно вклоняємося і дякуємо за захист! Глибокі співчуття родині!», - висловили співчуття родині у Куликівській селищній раді.
Леонід Халімон
Валентина Клейменова:
- Вічна пам'ять Герою. Мій колега, ти був світлою і доброю людиною... Щирі співчуття рідним і близьким.
Про дату прибуття воїна до громади сповістять пізніше.
Через тяжку невиліковну хворобу перестало битися серце військовослужбовця, жителя села Козари 58-річного Сергія Вороніна, повідомили у Носівській міській раді.
Рік тому носівчанин став до лав Збройних сил України по мобілізації. Восени 2024-го він занедужав. Після обстеження, лікарі встановили невтішний діагноз. Лікувався і боровся до останнього, однак хвороба виявилася сильнішою.
10 січня серце військовослужбовця зупинилося.
Сергій Воронін
Надія Юрченко:
- Сергій - скромний, працьовитий...Дуже жаль...
Сергій Воронін народився в Казахстані у 1966 році. Після проходження строкової служби юнак приїхав до свого дідуся в Козари. Спочатку гостювати, а потім лишився назавжди. Припало до душі і село, і люди, отож рішення приймав усвідомлено.
Влаштувався на роботу в місцеве агропідприємство. Жив, господарював у хаті й на городі, завжди відкритий, щирий, хороший чоловік. Односельці відгукуються про нього як про цікавого співрозмовника, він багато читав, був доброю людиною.
Поховають Сергія Вороніна 13 січня на сільському кладовищі Слобода.
У Михайло-Коцюбинській громаді теж втрата. Війна без жалю забрала ще одне життя жителя села Андріївка захисника - Олександра Александрова.
«Важко знайти слова, які змогли б загоїти біль і втрату близької людини. Це невимовне горе, яке важко пережити, і гіркота, яку неможливо описати. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя. У цю хвилину скорботи низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника», - повідомляє група «Наше село Андріївка».
Анна Клешня:
- О Боже😭😭😭😭😭😭 Знала Сашка особисто, не можу слів навіть підібрати, виношу найщиріші співчуття сім’ї та всім рідним, непоправна втрата, низький уклін тобі, царство небесне герою
Віктор Прядко:
- Важка втрата, сумна звістка.😥 Колись гралися у війну, а хто б міг подумати, що дорослими будемо воювати, але гинути і втрачати... Вічна пам'ять тобі, друже Олександр! Не забудемо, не пробачимо!
Поховання загиблого військового відбудеться 13 січня. Заупокійне богослужіння відбудеться у Катерининській церкві. Потім похоронний кортеж вирушить в Андріївку.
Олександр Александров
"Час Чернігівський" писав про таке:
