Володимир Петренко з села Володькова Дівиця на Носівщині обморозив ноги. Довелося частково ампутувати стопи. Лікується в Ніжинській міській лікарні імені Галицького.
— Операція була. Бачите, з ніг недокурки лишилися. Перебинтовані, — показує стопи, сидячи на ліжку. Розмовляємо 29 грудня. — Буду вчитися заново ходити. Взуття тепер треба нове. Треба брати його по довжині правої стопи, менш відрізаної, а ліва вже як буде. Усе взуття, що в мене є, можна анулювати. Хоча є кросівки, які навіть не взував. Аби не боліло, аби швидше загоїлося...
Такі тепер ступні Володимира
На Дослідній я був, — згадує, де обморозився. — У селі, сусідньому з Володьковою Дівицею. Хата на одшибі, серед поля. У хаті не було жари. Але й не дуже холодно. Мені ходить погано стало. Приїхали, забрали мене додому, до Володькової Дівиці. А звідти вже в лікарню.
— Випивші були?
— От іменно, не напивався. Наче в тумані все... Не було морозу, просто ноги дуже охололи. Вони в мене давно несправні. Я в Києві лікувався. Із 36-ти букв діагноз, пов’язаний з кровообігом, нервовою системою. Хребет у мене негодний. І воно все разом приводило до того, що слабнули ноги. Переважно ліва. Стопа не рухалася як слід.
Що ж, це в мене не перша операція, — дивиться на стопи. — На правій нозі два меніски (хрящові прокладки в колінному суглобі) вирізані. Один у 1985 році в армії в Казахстані. Наркоз, пам’ятаю, був спинальний. А другий меніск — після армії, у Києві. І переломи були. Більше 10 років тому зламав внутрішню і зовнішню лодижки (кісточки над стопою) і великогомілкову кістку. У Носівці гіпс наклади.
Так що лікарні для мене звичні. Тут, у Ніжині, буду й на новий рік. Нема сенсу додому їхати. Годують непогано. Сестра провідує. А вдома мати чекає. Вона лежить після інсульту. 25 грудня було 10 років, як правий бік паралізувало. Сама не піднімається. Посадиш — буде сидіти. Зазвичай я допомагав їй. А тепер мене хоч самого доглядай.
«Важке обмороження, але стопи врятували»
— Як рятували пацієнта? — цікавлюся.
— Спочатку — консервативне лікування, — розказує Володимир Мороз, завідувач хірургічним відділенням №1 хірургії Ніжинської міської лікарні імені Галицького. — Потім, коли бачимо відмежування некротичних тканин, — оперативне лікування. Якщо знаємо кордони, можемо максимально зберегти здорові тканини. Зберегти функцію опори і ходьби. Важке обмороження, але стопи врятували. Буде загоєння. Можливо, у подальшому буде ще й пересадка шкіри.
Авторка: Тамара Кравченко, "Вісник Ч". Фото автора.
"Час Чернігівський" писав про таке:
