Городнянка Віра Нужних працює на будівництвах вже майже сорок років, хоч в професію прийшла випадково.
– З дитинства я маю проблеми із зором, отож по причині слабких очей нікуди не могла вступити після школи. Взяли в 10-те професійно-технічне училище в Чернігові – отак я стала штукатуром-плиточником, ще й муляром. З того часу й працюю за фахом, роботу свою люблю, а результатами тішуся. Бо головне – зробити роботу якісно і гарно, – зізналася пані Віра.
Молодою спеціалісткою вона прийшла у Городнянський міжколгоспбуд – була така організація, яка займалася будівництвом на селі. В доробку майстрині-штукатурниці чимало житлових будинків у Хотівлі, школа у Володимирівці і навіть оздоблювальні роботи в нових котеджах у Славутичі, які будувались вже після аварії на Чорнобильській АЕС. Тільки на Городнящині пані Віра працювала на будівництвах міської лікарні, клубу в Дібрівному, міського ліцею №2, Свято-Миколаївської церкви у Городні і Свято-Михайлівської церкви у Деревинах.
Коли ж міжколгоспбуд перестав існувати, майстриня працювала на будівництвах у Києві. Робила фасади й внутрішнє оздоблення багатоквартирних новобудов, приватних помешкань і котеджів. Особливою її гордістю є внутрішня відділка музею в Михайлівському золотоверхому соборі в Києві. Після деокупації Віра Іванівна залюбки ремонтувала укриття для вихованців міської школи мистецтв й долучалася до ремонтів міського будинку культури. А свій безцінний досвід вона передала сину Сергію, який також працює будівельником.
– І на заробітках, і вдома я працюю однаково, бо наполовину не вмію. Якщо є що робити, то 800 квадратних метрів штукатурки на місяць – не межа. За сорок років і не порахувати, скільки зробила загалом, – пожартувала будівельниця.
Не менш відповідально вона ставиться й до матеріалів. Каже, з сучасними легше працювати, проте завжди варто вивчати їх на наявність синтетичних компонентів, які, на переконання майстрині, здоров’я не додають. Вона переконана, що внутрішні будівельні роботи варто проводити матеріалами природного походження.
Пані Віра все життя намагається покращити власний зір за допомогою спеціальних вправ для очей і зменшення діоптрій на окулярах, і це їй вдається. Не швидко, а протягом років вона покращила зір на кілька позицій, й не полишає своїх зусиль і досі.
Вільного часу будівельниця має небагато. Проте інколи дозволяє собі виключно активний відпочинок – на риболовлі чи збиранні грибів. Рибалить вона на поплавочну вудку чи донку, а гриби взагалі збирає зі спортивного інтересу – бо їсти їх не дуже любить. Ці захоплення дають можливість переключитися, щоб кожна нова робота була ще кращою, ще якіснішою.
Джерело: "Новини Городнянщини", автор Павло ДУБРОВСЬКИЙ
"Час Чернігівський" писав про таке:
