Дмитро Ординський – командир 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 1 окремої Сіверської танкової бригади, та Дмитро Брижинський, командуючий обороною Чернігова, розповіли власні спогади оборони міста у лютому-березні 2022-го. Їх розповідь як частина документування новітньої історії міста доступна на ресурсі Українського радіо "Чернігівська хвиля".
Дмитро Ординський згадує про ті дні:
"23 лютого ми працювали у штатному режимі. Мав буть плановий вихід для підсилення кордону. Техніка була запралена, із БК, роззосереджена по полігону. Після 2 години ночі почали викликати людей. Десь о 4 ранку уже була надана команда висуватися у Чернігів".
За словами Ординського, не вистачало механіків-водіїв, тому він сам рухався у колоні за штурвалом БМП.
"Що вразило у Чернігові - шалена підтримка людей, чернігівців. Нас підтримували, допомагали харчами", Задача була підсилювати підрозділи, які захищали місто. 25 лютого ми вже взаємодіяли із танками, які захищали місто біля Рівнопілля...
...На початку березня я зрозумів, що по темпах наступу росіян у них вже нічого не вийде. Особливо у Чернігові, де було багато вмотивованих людей. Але у них залишалась тотальна перевага в артилерії, засобах розвідки. Постійно безпілотники над нами висіли. І при цій перевазі росіяни 16 днів вибивали нас і з тієї висоти у Новоселівці.. Подальше просування по місту - це був би важкий і довгий бій", - вважає Ординський.
Дмитро Брижинський згадує: до оборони міста готувалися заздалегідь, передчуваючи російську навалу. 22 лютого він був на затвердженні плану оборони міста Чернігова у командуючого ОК “Північ” генерала Ніколюка. Наступного дня узгоджували план оборони із іншими силовими структурами - Нацгвардією, поліцією, теробороною.
Про початок повномасштабного вторгнення сам Брижинський дізнався з смс - на прикордонну заставу поблизу населеного пункту Дніпровське напали. Є поранені. Також зателефонував його друг з 93-ї бригади з Харківщини, мовляв по Харкову гатять градами.
Потім почали надходити повідомлення від контррозвідки, що противник перетнув державний кордон, є загиблі. Єдине, у чому сумнівалися військові - вони не були готові до того, що саме з Півночі ворог розпочне повномасштабні бойові дії.
“Думав, що ескалація буде на Сході, що противник захоче захопити Донецьку та Луганську області з прорубленням сухопутного коридору до Криму. Це я розумів, що 100% буде і до цього потрібно готуватися. А от те, що і тут - звісно, ні”, - зауважує захисник.
Брижинський каже: лісиста Чернігівщина ідеально підходить для оборони та партизанських диверсій, а от для масштабних боїв - ні, тим паче, вести наступальні дії.
Також він говорить: іншим прорахунком росіян стало недооцінення ворогом спротиву українців. Плюс, тотальна корупція за часів путіна, спотворення даних розвідки про стан справ в українців - дозволило отримати певні переваги. Росіяни очікували, що матимуть млявий опір, як у 2014-му. А все вийшло інакше.
Найпершим же наказом Брижинського був - привести у повну бойову готовність усі військові частини. Він говорить: побачився і поспілкувався з усіма, панічних настроїв не було ні в кого.
Надвечір 24-го лютого вже був перший полонений - прапорщик, командир взводу розвідників.
“Я вперше почув таку незвичну російську з аканням та оканням, хоча я сам зі Сновська, це прикордоння, там завжди багато було зв’язків з росією, білоруссю, але таку мову я не чув”. За його словами, полонений поводив себе дуже впевнено, не захотів розкривати ім’я командира, мабуть відчував за собою силу російських підрозділів.
Згодом, саме така неймовірна впевненість вирізняла багатьох російських військовополонених, на противагу Красноярцеву, той був подавлений.
Перші дві доби українські захисники взагалі не спали. На допомогу Брижинському приїхав полковник Садлов з оперативного управління. Потім прибув штаб 1-ї танкової бригади на чолі з Леонідом Ходою. Тож, тоді воєначальники мали можливість змінювати один одного і по 2-3 години спати.
“Це перший тиждень так було. А потім все стабілізувалося. Бойовий порядок підрозділи зайняли, ми побачили, що ворог зупинений і наносить ураження, тоді на сон могли виділяти по 5-6 годин”, - резюмує вже чинний очільник Чернігівської міської військово-цивільної адміністрації.
"Час Чернігівський" писав про Героїв оборони:
- Командир 1-ї танкової бригади Леонід Хода: “Мої ПВОшники - красавці! Вже збили 10 літаків”
- Герой України Віктор Ніколюк розповів як населення та органи влади допомагали військовим захищати Чернігів
- Голодні собаки їли целофан, а село нагадувало Сталінград: один із найстарших оборонців Чернігова "Михалич" розповів про бої за місто
