4 вересня в селі Неданчичі Любецької громади згоріли два будинки. Одна хата була нічийна. Власники другої — Ольга та Микола Астаф’єви. Живуть у Чернігові. Приїздили до села на дачу.
— Дім добротний, на два входи, — журиться Олександра ПІГОР, староста Неданчичів. — З ремонтом. Площею близько 100 метрів квадратних.
— Чи відома причина загоряння?
— Того дня була спека та сильний вітер. Поряд із садівничим товариством «Річне» десь заіскрилися дроти. Першим загорівся жилий будинок. Набігли дачники, стали допомагати гасити. Хто з лопатами, хто з відрами.
Бачу, вогонь швидко розповзається по сухій траві, своїми силами не впораємося. Викликаю рятувальників зі Славутича. Кажуть, дві наявні машини задіяні на гасінні торф’яників. Кричу у відповідь: «Болота тушите, а хати палають? Ви навіть не запитали, звідки вам телефонують! Горять підряд дві хати. Інші теж зовсім близько». Називаю адресу. Розумію, що далі немає там діла. Телефоную до Валерія Костильова, селищного голови Любеча. Прошу допомогти. Він подзвонив до місцевих рятувальників. Йому відповіли, що машина в Неданчичі вже виїхала 20 хвилин тому.
— Пожежна бригада від вас далеко?
— До Славутича — 10 кілометрів, до Любеча — 25. І як ви думаєте, яка швидше до нас доїхала? Звісно, любецька. Від будинків залишилися тільки стіни, двори вигоріли вщент. На щастя, далі вогонь не пішов. Лише задиміло колесо в екскаватора, що вантажить пісок.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
