"…А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?..."
Т.Шевченко
Коли маленький житель провінційного містечка вирушає у велику подорож, перед його очима відкриваються незвідані світи, його серце прискорює биття від побаченої краси… Відтепер, його мислення і уява можуть жити в нових, набагато більших просторах. Так само трапляється з тими, хто хоча б раз у житті відчув незвідану тайну близькості Бога.
Час… Хто він такий? Свій чи чужий?
Трохи свій, бо часто кажемо, що він «наш»… Але й не дуже свій, бо постійно кудись тікає. Інколи він біжить, часто збігає безслідно, але деколи тянеться довго-предовго і таке враження, що завжди невпопад. Мабуть ніхто ніколи не чув стільки нарікань у свою сторону, як Час…
Життя – як танець… Колись люди уміли танцювати і мабуть тому їм вдавалося щасливіше жити…
- Неможливо ...
- Можливо, якщо ти в це віриш. (с.) Аліса в країні чудес
