"…А я собі у бур'яні Молюся богу... І не знаю, Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, Чого так весело було?..." Т.Шевченко
Коли маленький житель провінційного містечка вирушає у велику подорож, перед його очима відкриваються незвідані світи, його серце прискорює биття від побаченої краси… Відтепер, його мислення і уява можуть жити в нових, набагато більших просторах. Так само трапляється з тими, хто хоча б раз у житті відчув незвідану тайну близькості Бога.
Трохи свій, бо часто кажемо, що він «наш»… Але й не дуже свій, бо постійно кудись тікає. Інколи він біжить, часто збігає безслідно, але деколи тянеться довго-предовго і таке враження, що завжди невпопад. Мабуть ніхто ніколи не чув стільки нарікань у свою сторону, як Час…