До зимових подій я був єврооптимістом. Європейський рівень життя, "повернення" до спільного дому (Європи) вабило мене. Встановив собі на телефон «Ода до радості» Бетховена. Коли вибір стояв між Євросоюзом та Митним союзом, альтернативи цим двом я не бачив. Так, я не стояв під європейським прапором, а завше під національним, бо перший не гармоніював з моєю медичною маскою на обличчі. Це вже потім жовто-блакитний я змінив на червоно-чорний, а маску - на респіратор та балаклаву. І все ж я мріяв про ЄС. А зараз розумію, що помилявся. І ось чому.