Час Чернігівський

Стільки начиталась у світовій «павутині» про підрахунок голосів в окружній комісії виборчого округу №207, що, як і Лев Толстой, не можу мовчати. У приміщенні ОВК прожила три доби – відтак, все бачила власними очима й чула своїми вухами. Фотографувала яскравих персонажів, вражаючі моменти фантастичного дійства й фіксувала факти порушень чинного законодавства. Таке безладдя буває раз в ніколи.

Широко відкритими очима дивилася на так званих демократів, і ставало боляче за державу, за людей, які сподіваються на позитивні зміни в країні. Два недолугі «пришестя» провладного кандидата (чи вже нібито новоспеченого депутата) Анатолія Євлахова дивували, шокували й викликали море риторичних запитань.

Скажімо, відразу ж після «замінування» приміщення зять великого «шпалерника» забіг, щоб обізвати присутніх журналістів «сепаратистами», поінформувати, як «по бистрячку» роздав по два ріжки» до автоматів, пошептатися з довіреними членами ОВК... Поводився, мов повелитель світу, жаліючись, що в Корюківці ніде припаркувати круті авто. Ще до остаточного підрахунку голосів та офіційного затвердження даних ЦВК іменував себе переможцем. Знав, що каже?

Звісно ж, бо після сумнівного повідомлення про стовідсоткове введення електронних даних на виборчих дільницях під керівництвом деяких членів ОВК ще переписувалися протоколи. Наприклад, член ОВК Тамара Мозгова диригувала подібним дійством на дільниці №740154. Так і не допиталася в голови комісії Тетяни Іваненко, чому так довгенько відсутня на засіданні ця пані? Пані ж Мозгова поводилася безцеремонно й була ініціатором голосування за затвердження неуточнених протоколів.

До речі, протокол, привезений членами комісії з виборчої дільниці №740163, (не повірите!!!) ОВК «взяла до уваги». Ноу-хау!!! Чинним законом про вибори така правова норма не передбачена. Довелося людям знову везти зігноровані протоколи. Тричі долати дорогу з Городнянського району до Корюківки!

Колеги писали на сайтах неправду, що після повідомлення про замінування «з приміщення комісії вивели всіх присутніх – членів ОВК, ДВК та спостерігачів...». Тільки частину. Половина членів комісії (і серед них – секретар), спостерігачі, журналісти (як і авторка цих рядків) вирішили «злітати в повітря» разом із документами. Кандидат у народні депутати від Громадського руху України навіть затребував принести сейф (і його таки десь роздобули).

І силовики були, і кінологи з цуциком, і бритоголові братки (до слова, Євлаховські хлопці висіли на хвості легковика, яким ми із телеоператором у день виборів їздили в села Корюківського району). До, під час і опісля «замінування» демократи активно шепталися-радилися. Про що? Історія поки що мовчить.

Вибивання дверей до серверної, допити та відбирання «братками» мобільних телефонів у членів ДВК, плутанина з цифрами, внесеними до електронної бази даних, зникнення голосів у кандидатів, затвердження результатів голосування без розгляду скарг, попередження членами ОВК про можливі перехування голосів на певних дільницях, дивні «технічні й критичні» помилки у прийнятих комісією протоколах, бокси із бюлетенями безпосередньо в залі... Все було.

Та чого дивуватися, коли засідання комісії (згідно з чинним законодавством мало б бути безперервним) секретар ОВК по-родинному називала «сімейною нарадою». Спостерігачі зафіксували, як професор Чернігівського вузу, довірена особа нібито місцевого кандидата, намагався тишком-нишком передати саме секретарю якийсь протокол?

Мій протест, мої запитання були, мов голос волаючого в пустелі: відразу ж гуртом юристи та представники з різними статусами від Анатолія Євлахова накидалися і, м'яко кажучи, затикали рота. І не тільки мені. Читали нотації й міжнародним спостерігачам. Чого так боялися? «Шанувальники» Закону не помічали явних порушень заради «611» чи «600» голосів переваги свого кандидата над голосами за Ігоря Рибакова. В руках ледь не кожного була купа якихось протоколів та паперів. Як скаже довірена особа одного із технічних кандидатів, знали, що «темне село» таки проголосує за Ігоря Рибакова і «обробляли районні центри та Корюківку». Яким чином – здогадатися неважко.

Недарма ж і представник ОБСЄ наголосить, що перевага в 469 голосів (менше навіть одного відсотка) дуже сумнівна. Хоча з точки зору новітніх демократів-високопосадовців, «позачергові вибори народних депутатів до Верховної Ради України на території Чернігівщини пройшли прозоро і демократично». Тільки не в одномандатному окрузі №207. Фото – підтвердження написаного.