Час Чернігівський

Уже не дивина, що у підприємницьких колах модно поєднувати бізнес із політичною кар’єрою: скажімо, очолювати осередок якоїсь партії, а краще – отримати депутатський мандат.

Отож у кого грошенят побільше, той зазіхає одразу на парламентський мандат, а в кого поменше – на представницький орган дещо нижчого рівня. І це – не лише іміджевий хід, а й можливість використовувати депутатство для лобіювання інтересів свого бізнесу.

Саме так, напевне, мислить і власниця магазину "Лис Микита", що на вулиці Гетьмана Полуботка в обласному центрі, Радислава Марчевська. А то що ж виходить: бізнес процвітає, а політичної кар’єри – ніякої?

Несправедливо! Щоправда, титульні посади в регіональних осередках "розкручених" політсил всерйоз і надовго зайняті, здебільшого – тими ж таки представниками "бізнес-еліти" місцевого розливу. Що ж робити?

Та раптом – удача! Удача в особі "грузинського вигнанця-реформатора" Міхо Саакашвілі, який, дарма що позбавлений українського громадянства, розраховує саме в нашій державі збудувати політичну кар’єру. "То чому ж не стати поряд?", - вирішує пані Радислава.

Але наближені до Саакашвілі особи попередили: щоб претендувати на керівну роль в обласному осередку "Руху нових сил", треба довести свої організаторські, а головне – фінансові можливості. Як? Дуже просто: організувати та профінансувати проведення у Чернігові акцій протесту на підтримку "бродячого грузинського філософа".

І Марчевська почала проводити… Але, якщо з фінансовими можливостями усе було більш-менш на рівні, то з організаторськими, а надто – з ораторськими, - відверте фіаско. Що тільки не плела пані Радислава тим небагатьом роззявам, які від нічого робити збиралися половити ґав на акціях (наприклад – про те, як лисички і котики живуть у Європі), аби втримати їх у купі, поки готуватиметься фотозвіт для столичних "партійних бонз" (чи то як там по-грузинськи?).

І тоді подумалося: якщо це виступає майбутня голова обласного осередку партії й депутат облради – не доведи господи! Критикувати Порошенка, торгуючи простроченими тортами "Рошен" – потрібен великий розум, що не кажи.

Мовчу вже про "європейських котиків та білочок" – це взагалі за фахом людей у білих халатах…

Тож хочеться порадити пані Марчевській: налийте келих доброго грузинського (!) вина, відріжте шматочок рошенівського не простроченого (!) торта та за цим усім подумайте гарненько – і заспокойте свої політичні амбіції. Краще залишайтеся успішним бізнесменом, яким були досі. Бо магазин у Вас дійсно пречудовий, а товар бажає кращого. І не лізьте в політику!

Іван Боюн