Бізнесмен Олександр Соколовський вважає найвдалішим рішенням за 4 роки повномасштабного вторгнення релокувати текстильну фабрику з Польщі до Чернігова.
І водночас пояснив, коли саме польське обладнання запрацює на повну.
Засновник групи компаній «Текстиль-Контакт» Олександр Соколовський розповів в інтервʼю виданню NV про те, чому інвестує в Україну попри війну, та про дієві гарантії безпеки для України.
Свою репліку підприємець опублікував у соцмережах у вільному доступі.
Зокрема, бізнесмен відповів на питання, яке бізнес-рішення вважає найбільш вдалим за 4 роки повномасштабної війни.
За його словами, це були інвестиції в українське виробництво - попри всі ризики. Чи будуть ці рішення вдалими, висновки виробничники зможуть зробити тільки через деякий час і тільки після завершення активної фази бойових дій.
«З 2022 року ТК-Group (в групу компаній входять «Текстиль-Контакт», «ТК-Домашній Текстиль», «ТК-Фурнітура») інвестувала у розвиток близько $14,5 млн. Ми зберегли довоєнні виробничі потужності та масштабували їх.
Викупили і релокували текстильну фабрику із Польщі в Україну (65 фур обладнання). Зараз ми її монтуємо і плануємо до кінця року запустити. Це дозволить більш ніж у два рази підвищити випуск тканин на розташованому у Чернігові текстильному виробництві - до 900 000 погонних метрів у місяць», - сказав Соколовський.
Також він додав, що в компанії з нуля запустили нове вʼязальне виробництво та розширили швейні виробництва у Лубнах та Борисполі. ТK-Group також розпочав випуск лінійки взуття на власній взуттєвій фабриці у Чигирині.
Окрім того, у 2022 році компанія відкрила представництво в ЄС та розширила географію експорту до Данії, Німеччини, Литви, Латвії, Грузії, Франції, Румунії, Швеції та Ізраїлю. У ці країни йде продукція, зокрема, виготовлена на фабриці у Чернігові.
«Це наша стратегія диверсифікації ризиків і підготовка до післявоєнної активізації ринку та конкуренції.
Ці рішення були не про коротку маржу, а про працю в довгу. Це була ставка на те, що без власної потужної економіки країна не може вистояти ні під час війни, ні після неї. Ми свідомо обрали виробляти тут, формувати додану вартість в Україні і підвищувати конкурентоспроможність, залишаючи податки в державі під час війни».
Наскільки ці рішення будуть вдалими для бізнесу - покаже подальший розвиток подій.
Також підприємець додав, що не бачить жодних 100% гарантій для того, аби інвестувати у східні регіони країни - поки живий путін і поки поруч 140-мільйонна імперська держава, отруєна пропагандою і ненавистю. Тому йдеться не про гарантії, яких в реальному світі не існує, а про суттєве зменшення ризиків.
«Для цього може існувати така комбінація: юридично сильні зобовʼязання союзників + сильна, сучасна та технологічна українська армія + потужна власна економіка + внутрішні та міжнародні інструменти страхування/компенсацій.
Коли ці елементи одночасно працюють — тоді інвестиції на сході та півдні стають не героїзмом, а розрахунком і реальністю».
Стосовно умовного часу «після війни». Інвестор каже, що йому дуже хочеться розділити оптимізм щодо великих інвестицій і зростання ВВП після завершення війни, але він поділяє такі думки лише частково, хоча потенціал справді величезний.
«Але «різке зростання» не станеться автоматично лише від факту припинення вогню. Інвестиції зайдуть масово тільки за двох умов:
- перша - реальні гарантії безпеки і стримування, щоб ризик повторної ескалації був низьким і прогнозованим на горизонті 10−20 років.
- друга - внутрішні правила гри, які роблять інвестицію «порахованою»: відсутність свавілля правоохоронців коли «друзям - усе, ворогам - закон», єдині та справедливі правила гри для всіх, боротьба з корупцією, а не з тими, хто реально наповнює бюджет, страхування військових ризиків, доступне фінансування, захист права власності, чесні суди, дерегуляція, прозорі закупівлі.
Якщо ці умови виконані, тоді сценарій швидшого зростання 5−7% у рік реальний. Але поки війна триває, прогнози стримані…», - заявив співрозмовник.
Авторка: Євгенія Замковська
"Час Чернігівський" писав про таке:
