Цікаво, що встановлення професійного свята бджолярів в Україні і становлення Миколи Камка з Городнянщини як пасічника відбулося одночасно – в 1997 році. І якщо свято встановив тоді Президент своїм указом, то долучитись до бджільництва пана Миколу спонукав вже досвідчений бджоляр і товариш Володимир Леденко, подарувавши початківцю одразу кілька вуликів.
–Вчився одразу на пасіці у Володимира Миколайовича, а потім багато літ ми вивозили пасіки разом на літній період до медоносів. На жаль, він зарано покинув цей світ. Після перших уроків від досвідчених бджолярів прийшло захоплення тим, як доцільно й досконало влаштоване бджолине суспільство у вулику. Почав збирати й читати літературу по бджолярству. Згодом захопився так, що навіть збудував спеціальний фургон і вивозив пасіку щоліта на акацію, на гречку а то і просто на квітучі луки, – пригадав Микола Петрович.
Згодом інтенсивність захоплення спала, й одного літа пан Микола не став вивозити пасіку, а залишив у садибі своєї тещі – Валентини Михайлівни на вулиці Максимівській. Яким було здивування бджоляра, коли через деякий час він виявив, що бджоли у місті наповнили вулики медом навіть швидше, аніж при виїздах до медоносів. Відтоді пасічник не вивозить вулики, а працює з ними на місці, тим більше, що часу і в такому режимі ледь вистачає.
–Маю мрію, коли вийду на пенсію, більше часу присвячувати бджолам. Он і помічник у мене підростає – онук Олександр. В свої одинадцять років він вже багато чого вміє робити на пасіці й проявляє неабияку зацікавленість до бджолярства, – зізнався пасічник.
Сьогодні пан Микола доглядає відносно невелику пасіку з десяти вуликів, проте поступово оновлює бджолосім’ї, додаючи вископородних бджіл з пасіки Артема Лукашенка. Наш співрозмовник не продає мед, а пригощає ним рідню, друзів та знайомих. Йому дуже подобається раціональна схема заробітку пасічників у розвинутих країнах, коли більшу частину доходу бджолярі отримують від фермерів як плату за запилення полів. Наші ж пасічники вимушені жити виключно з продажів меду, ціни на який систематично скидають перекупи.
Найбільше ж захоплює бджоляра те, що всі продукти бджолярства – корисні для людини. Саме цей оздоровчий напрямок й вивчає пан Микола останнім часом, навіть виношує плани побудови невеличкого будиночка для апітерапії, де рідні та друзі могли б проводити час, насолоджуючись ароматом і специфічним гулом вуликів, не контактуючи при цьому з бджолами.
Джерело: "Новини Городнянщини", автор Павло ДУБРОВСЬКИЙ
"Час Чернігівський" писав про таке:
