Колишня дружина Оксана у 2013 році забрала доньку від першого шлюбу. А двох дітей покинула чоловікові Андрію Геращенку. Розлучились. Донька і син захотіли залишитися з ним. Згодом подав на аліменти.
— Ну як так можна ? Батька, котрий виховує двох дітей майже 12 років, після того, як їх залишила матір, не покликали на засідання комісії. Служба ж у першу чергу має діяти в інтересах дитини. А думку сина Ромчика навіть не спитали. То чиї інтереси представляє Служба у справах дітей Городнянської міської ради? Біологічної матері, з якою дочка й син не захотіли жити? — обурюється 51-річна Ніна ДУДКО з Городні. — Та я за цих дітей будь-кого порву, бо люблю їх. Вони стали мені рідними. Знаю, що люблять, чим захоплюються, з ким дружать. Діти зі мною діляться досягненнями, сердечними справами. А не з тією, що їх народила. Моєму сину 32 роки, закінчив університет за спеціальністю «банківська справа». Нині навчається в аспірантурі.
З нинішнім чоловіком Андрієм Геращенком познайомилися, коли він вже був розлучений. Його жінка Оксана у 2013 році забрала доньку від першого шлюбу. А Рому, котрому тоді ще й шести років не було, і дев’ятирічну Любу покинула чоловікові. Він ще й доглядав за лежачою матір’ю. Ходив на роботу, тримав три корови, кури, качки. Жив тоді у селі Бирюки на Київщині, — продовжує Ніна Іванівна. — Андрій подав на розлучення. Донька і син захотіли залишитися з ним. Згодом подав на аліменти. На колишню дружину. І суд присудив їй сплачувати гроші на обох дітей. Скільки нашій сім’ї та жінка завдала неприємностей! Бог їй суддя.
У 2016 році судилася стосовно дітей. Донька заявила, що не хоче бачитися з нею. Вона не називає її матір’ю, лише на ім’я та прізвище. Тоді суд встановив тій жінці години побачень з дітьми. За умови, якщо вони цього хотітимуть.
Діти росли. Ніколи не забуду, як у другому класі Ромчик носив мені квіточки. Йде зі школи, зірве дорогою. Ховає за спиною, а потім простягає: «Я вам». При згадці про ті часи жінка пустила сльозу. — Вони називають мене тьотя Ніна, та всюди представляють як маму.
Жили ми на Київщині. Шість років тому переїхали в Городню. Рома ходив до репетитора з математики. На футбол. Якось виходжу з дому, заглянула — спить. Пішла, та переживаю, аби не проспав. Дзвоню, трубки не бере. Кинулися шукати. Виявилося, дитя саме їде в електричці в Київ до матері. Вона підмовила. Зима, холоднеча. Заявили в поліцію. Зняли Рому з потяга в Бобровиці.
Якось приходить поліція. Кажуть, матір приїхала в Городню і звернулася до них, щоб забрати в нас сина, бо я його кривджу. Хоча я нічого такого не робила. Уроки заставляла вчити, було. Добре, що розібралися, чим вона його задобрила. Запитали сина: «Може, хочеш до неї?». Відповів: «Я нікуди не поїду».
Якщо приїздила в Городню в поліцію, то чому не зайшла до школи, котра в двохстах метрах? Не поцікавилася, як дитина навчається, чим захоплюється?
Ромчик виріс, помудрішав, тепер не ведеться. Йому 17, навчається у Сновську на кухаря. Гляньте, які борщі варить, котлети робить! Любочці 20 років, навчається на ветфельдшера в козелецькому коледжі і планує вступати до університету на ветлікаря. Вчиться на платному, — жінка показує фото на телефоні. — Ось на випускному я з сином, він у нас такий гарний!
— Чому саме зараз вирішили позбавити прав?
— Не виконує своїх обов’язків, не бере участі у вихованні. До того ж, чоловік турбується про майбутнє дітей. Коли біологічній матері буде за шістдесят, вона може тягти з них гроші. На своє утримання.
Люба повнолітня. Подали на позбавлення щодо Роми. Засідання призначено на лютий. Служба мала надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення. Повторюся, ні чоловіка, ні сина на комісію не покликали. Коли ми почитали висновок, були обурені. Бо в ньому написано, що її недоцільно позбавляти батьківських прав(!). Бо вона проти позбавлення. І надає систематичну (?) фінансову допомогу сину. Чим вони керувалися? Що інколи надсилає 200, 300 гривень чи ще якусь суму? По аліментах на кінець 2023 року у неї заборгованість 227 тисяч 128 гривень. Ось довідка з виконавчої служби. За 2024 рік довідку ще готують.
Чоловік написав у нотаріуса довіреність, що представлятиму його інтереси на судах, в державних органах, в засобах масової інформації і так далі, — на підтвердження слів жінка показує довіреність.
Чоловік пішов до мера Городні Андрія Богдана, адже під рішенням стоїть його підпис. Почувши ситуацію, той був здивований. Сказав, що звик довіряти людям, які приносять йому документи на підпис. Та змінити висновок вже неможливо.
Остаточне рішення — за судом
— Чому батька і сина не запросили на засідання комісії?
— Я тоді була у відпустці, — пояснює Ольга БОЖОК, начальниця служби у справах дітей Городнянської міськради. — Я лише завірила своїм підписом документи на вимогу суду. Служба не порушила регламент. В Положенні про комісію з питань захисту прав дитини вказано: якщо висновок ухвалюється щодо особи, то її участь у засіданні обов’язкова. Стосовно інших — можуть бути запрошені.
Якщо діти проживають з одним із батьків, це не є підставою, що інший може бути позбавлений батьківських прав. У Сімейному кодексі є вичерпний перелік підстав і умов. Колеги з Київської області, де проживає матір, написали, що в неї хороша характеристика. До того ж, жінка написала заяву, що категорично проти позбавлення. Вона спілкується з сином, фінансово допомагає йому.
Десять років їх не дуже хвилювало, а тепер подають на позбавлення. Не знаю, які у них справжні мотиви. Триває судовий розгляд. Ми не позивачі в цій справі, залучені лише як третя особа. Висновок органу опіки і піклування суд може і не взяти до уваги. Якщо буде достатньо доказів, що матір недостойна. Остаточне рішення — за судом.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Багатодітна родина готує суші і піцу у прикордонній громаді
- Родина з Прилуччини отримала подарунок - племінного нетеля
- Родина з прикордонної громади продає овочі, заробляє на трактор
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
