- Це всі мої рідні діти, - каже Анастасія Андріївна, - я з ними виросла, за ними постійно гляділа. Моя найменшенька Софія, їй всього 3 рочки. Далі старші: 11-Даша, 14-річна Таня, 16-річна Катя та 18-річний Коля. Багатодітною мамою я стала з лютого цього року, коли через невиліковну хворобу померла наша мама. Я, як старша сестра, навіть не розмірковувала ні про що, знала, що попри будь-які труднощі я повинна зберегти сімʼю.
Єдине, про що дуже переживала – яке рішення прийме опікунська служба. Адже на даний час Анастасія у відпустці по догляду за дитиною. До того ж, жінка втратила роботу,а відповідно й стабільний дохід. Вона з 18 років працювала у столиці, останнім часом була продавцем. Лише перший рік ростила донечку сама, а з 2-х років залишала її з бабусею у Сосниці і їхала заробляти гроші. Проте фахівці служби добре знали Анастасію з позитивною сторони, тому, не вагаючись, довірили трьох сестер та брата. Їхній батько був не проти, дійсно із сестрою їм буде краще. Він проживає не в Сосниці зі своєю мамою, обіцяв, чим зможе, допомагати.
Діти з мамою приїхали до Сосниці три роки тому, купили тут будинок. А родом всі із Хмельниччини. Тільки їхня мама з Сосниці, тут також проживає їхня 92-річна бабуся. Отож діти ще тільки обжилися, звиклися до школи, до нових друзів, тому не доречно було б знову покидати власне житло.
Анастасія каже, що найважче підтримувати порядок в сім’ї, має на увазі не чистоту.
- Дуже важко, але намагаюсь стримувати свої емоції і розумію своїх дітей. Вони всі різного віку, всі щось постійно хочуть і це нормально. Але разом визначаємо, що треба в першу чергу, а що може зачекати.
Одягу в них стільки, що можна свою гуманітарку відкривати. Ще в Києві залишилися 4 величезні валізи одягу, днями знайомі мають передати. Їсти теж є що, не голодують. Купують м’ясо, молоко. Раніше в них була своя корівка, але коли мама лягала на лікування до лікарні, мусила продати.
- Та всі їдять, як горобці, – жартома каже Анастасія. – Всі слідкують за фігурою. Іноді влаштовуємо посиденьки на природі. В нас за хатою садочок, там стіл, лавки, мангал. Ото замочуємо шашлики, смажимо – так можемо відволіктись від поганих думок, поспілкуватись, розповісти про наболіле. Ми всі дружні, всі мене розуміють, слухаються. Всі діти, як діти – хочуть і з подружками в парку погуляти, але на дзвінки відповідають.
А взагалі труднощів у приготуванні їжі нема. Анастасія дипломований спеціаліст. Готує все, що хочуть діти, і щораз різноманітне. Щодня багатодітна мати прокидається о 6-ій, іноді може поніжитись до 6.30. Потім всіх збирає до школи, в дитячий садочок, старша Катя навчається у Чернігові на перукаря, модельєра, манікюрщика дистанційно, а Коля – в Сосницькому професійному аграрному ліцеї. Поснідали і пішли. Коли всі розійшлися, Анастасія приділяє час собі, потім (щодня!) прибирає в кімнатах і готує обід. Любить займатись городництвом. Вже засадили близько 8 соток городу. Але обійстя велике, тому планують з однієї сторони при вході засадити квітами, а на іншій розробити дитячий майданчик.
З лютого діти не одержали ще жодних виплат, але вже обладнали ванну кімнату, почали ремонт кухні. Будинок газифікований, є вода, бойлер, пральна машинка.
– Це мої заощадження, – каже Анастасія. – У Києві так: якщо ти працюєш – в тебе нема життя, а якщо живеш, то нема роботи. Я постійно працювала, бо розраховувати ні на кого. Ось на літо вже в Києві підшукала роботу Колі. Дві сестри на літні канікули їдуть до бабусі та до тата. Найменша і старша залишаються зі мною, треба слідкувати за городиною, полоти, робити консервації. А ще є намір купити поросятко. Наразі порають курей, є дві собачки, коти, хом’ячки, були й рибки, та мала Софійка їх перегодувала.
Фінансово трішки допомагає бабуся, яка проживає у Сосниці. А вони допомагають їй фізично – у будинку прибрати, їсти приготувати, город доглянути.
Поки що великих труднощів сім’я не відчуває. В подальшому Анастасія планує знайти роботу у Сосниці, бажано продавця. Вона любить працювати з людьми. За спеціальністю, каже, важко працювати, особливо, коли великі банкети. В Києві вона вже мала такий досвід роботи, була помічником кухаря. У Сосниці жінці подобається і вона не збирається у столицю, тепер головне для неї, щоб всі діти отримали освіту і мали професію. Та й тоді Анастасія, як справжня мати, буде постійно крокувати зі своїми сестрами і братом.
"Час Чернігівський" писав про те як родина з Київщини, в якій окупанти вбили сина, всиновлює 12-річного чернігівця, який теж втратив рідних через війну.
Джерело: «Вісті Сосниччини» за 11 травня 2023 року, авторка Олена Кузьменко
