Швидкий, маневрений, із підвищеною прохідністю та вантажопідйомністю — таким вийшов фронтовий багі, який власноручно сконструював 23-річний прилучанин Дмитро Науменко. Донором для його розробки стала звичайнісінька «Нива», яку хлопець переробив до невпізнанності.
На все витратив близько двох місяців. Нині його всюдихід уже на передовій, допомагає нашим захисникам виконувати поставлені задачі.
За фахом Дмитро — електромонтер. Відучився в місцевому агротехнічному коледжі. Зараз працює керівником гуртка картингу в Прилуцькому центрі науково-технічної творчості молоді. Технікою захоплюється з дитинства. І зізнається: раніше вже пробував модифікувати автомобілі.
— Колись заради інтересу я переробив старенького «Запорожця». Втім проєктів на кшталт нинішнього я ще не мав, тож це був для мене своєрідний виклик, — говорить. — Взагалі ідея створити багі для ЗСУ з’явилася в мене ще на початку повномасштабної війни. Хотілося допомогти нашим бійцям і зробити для них такий транспорт, який можна використовувати для вивезення поранених з поля бою, доставки боєприпасів та для виконання інших задач. Ось тільки коштів, щоб втілити задумане в життя, я тоді не мав.
Усе змінилося цього року, коли Дмитро наважився поділитися ідеєю з батьками своїх вихованців. Один із них — підприємець Сергій Шепітько — погодився допомогти Дімі й придбав йому машину, а також повністю взяв на себе витрати з її переобладнання.
— Донора ми обирали серед повнопривідних автомобілів. І зупинилися саме на «Ниві», бо ця машина проста й недорога в обслуговуванні. Та й, на відміну від іномарок, на неї валом запчастин. Це теж важливо, бо в бойових умовах у хлопців немає часу з’ясовувати марку автомобіля, рік випуску, модифікацію двигуна тощо, щоб замовити, а потім іще бозна-скільки чекати на необхідну деталь, — пояснює Діма. — Крім того, я ставив собі за мету зробити багі якомога легшим, щоб він мав підвищену прохідність і маневреність. Тож «Ниву» переробив майже повніс-
тю. Від оригіналу зосталися лише ходова частина, технічні вузли і двигун.
Каркас автомобіля Дмитро зварив із металу за власним ескізом. Усе робив у своєму гаражі у вільний від роботи час.
— Я приходив туди о шостій ранку, а додому повертався десь о восьмій вечора. Перерву робив лише на обід. Жодного спеціального обладнання в мене не було. Тільки болгарка, зварювальний апарат, маркер, лінійка, рулетка і кутник. Креслень як таких теж не мав. Я лише накидав від руки кілька простих малюнків. Усе інше просто уявляв.
Задля кращої прохідності багі Дмитро підняв підвіску, а щоб отримати більшу вантажопідйомність, підсилив амортизатори. При цьому він зумів значно зменшити вагу автівки, вкривши дах і кузов багі тентовою накидкою.
— За потреби тент можна скрутити й зафіксувати ремінцями — тоді багі перетворюється на повноцінний пікап. У кузові є купа вільного місця. Туди можна посадити аж шість чоловік! До речі, довжина кузова з відкинутим бортом складає два метри. Завдяки цьому є можливість транспортувати поранених з більшим комфортом.
Салон я теж модифікував. Із Києва замовив полегшені сидіння, а з Пирятина — м’які подушки до них (вони кріпляться до сидінь липучками). Сидіння дуже зручні і мають бокову підтримку, тож із них зроду не випадеш. Що вкрай важливо, враховуючи той факт, що багі — без дверей.
Іще в мене була задумка поставити у салоні власну панель приладів, та зрештою залишив стару — від «Ниви». По-перше, вона повністю робоча, а по-друге, зробити її легшою навряд чи вдалося б. Тож із практичної точки зору чіпати її не було сенсу.
— А під капотом щось модернізував?
— Двигун і акумулятор стоять на своєму штатному місці. А ось фільтр я розмістив трохи по-іншому. Це дозволило зменшити ймовірність гідроудару в разі, якщо машина заїде у болото чи воду.
Крім усього вищезгаданого, каже Дмитро, також була проведена реставрація всіх технічних вузлів: роздатки, мостів, двигуна. Це робилося для того, щоб у потрібний момент всюдихід точно не підвів.
— Хтось допомагав тобі з роботою над багі?
— По суті, я зробив усе сам. Лише з техчастиною трохи допоміг мій знайомий. Ну і ще товариш пофарбував багі в камуфляжний колір.
— Що про твою автівку кажуть бійці?
— Хлопці дуже задоволені. Розказували, що машина виконує бойові задачі як треба. Я не здивований, адже все робив на совість.
— Маєш іще якісь задумки для нових розробок?
— Задумів повно, але для їх реалізації потрібні гроші. Якщо знайдеться той, хто профінансує ще хоча б один багі для ЗСУ, то я із задоволенням візьмуся за роботу.
— Самостійно організувати збір коштів не думав?
— Я принципово не відкриваю ніяких зборів, бо є багато нюансів. Наприклад, назбираю лише половину від необхідної суми, і як тоді бути? Гроші зависнуть у повітрі, а мені ж треба буде якось відзвітувати перед людьми. Та й узагалі я вважаю, що зборами мають займатися волонтери, бо вони спеціалізуються на цьому і мають відповідні дозволи. Тож якщо хтось із них запропонує мені свою допомогу — буду тільки радий. Я відкритий до співпраці.
Джерело: "Гарт", автор Олексій ПРИЩЕПА
"Час Чернігівський" писав про таке: Винахід з Чернігівщини: стрічки для маскувальних сіток нарізає верстат
